В підлітковому віці, коли у свідомості вирує максималізм, людина приречена створювати собі кумирів. Мало у кого у віці 11-16 років не висіли на стінах постери з артистами чи спортсменами. Потім юність проходить, і колишні підлітки розділяються: хтось продовжує захоплюватись публічними людьми, у когось захоплення замінюється заздрістю, а хтось, розуміючи природу шоу-бізнесу, визначає особистим кумиром самого себе. Останні якраз і живуть найбільш близько до біблійного принципу – «не сотворив собі кумира».

На відміну від Росії, в Україні майже відсутні кумири-політики. У нас радше людина є прихильником якоїсь окремої суспільно-політичної ідеології. В певний час ця ідеологія асоціюється з конкретним діячем, але коли він отримує владу, прихильність людей неодмінно падає. Чи багато зараз прихильників у таких колись знакових політиків як Кучма, Мороз чи Литвин? Правильно – одиниці.

Але тенденція ця має виключення і назва у нього – порохоботство.

Як же стався збій в українській політичній традиції? Як у політика, що втратив владу, залишилось стільки прихильників?

Питання досить складне. Для того, щоб відповісти треба намалювати портрет цього самого порохобота.

Так от: хто такий типовий порохобот?

- Як правило, це людина патріотичних поглядів, тому порохоботів найбільше на Західній Україні.

- Українець з проєвропейськими цінностями.

- Громадянин, у якого не коротка пам'ять.

- А головне, українець, що вміє вибудовувати причинно-наслідкові зв'язки.

У чому ж логіка людей, що продовжують підтримувати політика, у якого так багато зашкварів?

Логіка тут проста: порохобот не вірить в «Голобородька». Або по іншому – прихильник Пороха не вірить в чудеса і чарівників, не вірить в миттєвий злам системи, в секундну еволюцію. Оцінюючи політика, беруться його справи: погані чи хороші, потенційно погані чи потенційно хороші. От основний критерій вибору для порохобота.

А тепер вправа не для порохоботів: візьміть папірець і випишіть всі косяки п'ятого президента та всі його досягнення. Скоріше за все, люди, які цих самих косяків знайдуть більше – або не можуть вибудовувати причинно-наслідкових зв'язків, або упереджені, або латентні порохоботи (ті, що з якихось причин не бажають мислити логічно).

Є ще окрема група порохоботів – приховані: люди які не показують свою порохоботність (бо журналісту, блогеру – западало),або які намагаються не бачити досягнень Петра Олексійовича (латентні).

Як би там не було, маємо унікальне для України явище, коли прихильність людей до ідеології поєднується з прихильністю до лідера. І причини цьому на поверхні: анексія, війна, кінець «совку» та народження нового українця, що не бажає жити по старим правилам.