Коли народжується нова людина, вона уже приречена на смерть. От тільки відведеного життєвого шляху кожен отримує по різному. Дехто має від батьків закалку та здоров'я, але витрачає життєві сили щедро, тому і живе не довго. Дехто навпаки, маючи слабкі фізичні дані, чіпляється за життя і йде в інший світ у глибокій старості.

Не вічні і держави. Імперії, що криваво народились, рано чи пізно відійдуть в історію, і, скоріше за все, теж з кров'ю.

СРСР — наймогутніший ядерний монстр, який по усій логіці повинен був жити у віках, на ділі проіснував мізерні для імперій 70 років. А все тому, що з початкового дня союз робочих та селян був приречений на загибель.

Уже у перші роки життя нової держави запустився ланцюжок закономірностей та випадковостей, який наближав її загибель.

Почнемо по порядку.

Сталін, треба віддати йому належне, був людиною амбіційною. Сите НЕПівське життя його не влаштовувало, він хотів світового панування. Але досягти цього можна було лише завдяки переходу на індустріальні рейки.

На індустріалізацію потрібні були гроші. Сталін бере їх у селян і тим самим запускає механізм руйнування. Зі знищенням заможного селянина СРСР втратив продуктову незалежність. Уже в 1963 році Хрущов закупив зерно у США. На закупки йде третина радянського золотого запасу. Ще кілька таких торгових операцій і гроші закінчаться. Але допомагає нафта і газ.

З середини 60-х СРСР живе за рахунок нафтодоларів. Ціни на нафту в той час досить високі (США з саудитами у напружених стосунках). Ці гроші витрачаються дуже нераціонально: союз вступає у гонку озброєнь, допомагає своїм сателітам та країнам третього світу, проводить грандіозні та непотрібні всесоюзні проекти (наприклад БАМ).

Але і цього кремлівським маразматикам виявилось недостатньо — СРСР влізає у Афганістан чим значно прискорює свій кінець.

Американці натякають арабським нафтовими шейхам, що доля Афганістану може чекати і їх. Щоб цього не сталось, треба збільшити видобуток нафти, тим самим обрушити світові ціни. Радянський союз вступив в період передсмертної агонії.

Після закінчення епохи кремлівських старців приходить молодий Михайло Сергійович. Він розуміє — треба щось міняти, а в першу чергу десь брати гроші.

Гроші в обмін на реформи обіцяють дати на заході (до-речі в США до останнього намагались запобігти розвалу союзу). Але радянський лад і ліберальні реформи — речі несумісні, система почала тріщати по швам. До того ж Горбачов перекрив ще одне джерело наповнення бюджету — почав антиалкогольну кампанію.

Гласність і пом'якшення репресивної машини призводить до розквіту національних рухів у республіках, крім того, багато народів не такі вже і дружні — починаються етнічні конфлікти. Але головне, піднялась залізна завіса і громадяни СРСР побачили, що це не захід загнивав, а їх вєлікій і нерушимий.

У грудні 1991-го союзу не стало.

Зараз наші східні сусіди у тому чи іншому вигляді прагнуть реанімувати імперію зла. Але у цьому прагненні вони наступають на ті ж граблі, що і радянські вожді. Результат їх потуг скоріше за все буде аналогічним.

Підтримка автора: картка Приватбанк 4149 4993 4061 8014