Від усвідомлення кількості свят на початку травня у Василя закололо у печінці.
Все починалося з Дня солідарності, потім Великдень, ну і за неділю – Дєнь побєди. Василь хлопець простий, дисонансу щодо святкування комуністичних та релігійних свят у нього не виникло.
Найяскравіше декомунізація, яка стосується радянських свят, бачиться саме зараз. Мене з солідарністю трудящих не поздоровила жодна людина, що ставалося регулярно у попередні роки.
Василь у вшануванні праці поганого нічого не бачив, бо й сам заробляв собі на хліб здебільшого фізичною роботою. Хотілось би почати святкування вже зранку, але жінка. Вона капосна примусила працювати біля хати, бо завтра Пасха. У сусідів, мовляв, уже порядок та чистота, а в нас срач. Василь до пізнього вечора облаштовував двір та хату до рівня «щоб люди не балакали» і «щоб жінка не тринділа» і, коли стемніло, сів вечеряти.
Всі суспільства стосовно чистоти і порядку діляться на три категорії: народи, яким на порядок плювати (згадайте вулиці Мумбаї чи Найробі), «цивілізований світ» – де чисто і комфортно та українці. У нас щось середнє: удома більш-менш чисто, а до іншого навколишнього простору відношення простіше – вулиці прибираються, але звички не смітити – немає. Проте, перед Пасхою наш господар чи господиня перетворюються на прискіпливих бюргерів і прибирання сягає германської прискіпливості.
У Василя дерева та бордюри побілено, можна і соточку за первомай. Тільки почав входити у смак, жінка з кімнати: лягай спати, алкоголік проклятий, бо вночі до церкви.
В церкві як завжди повно народу, хто в масці, більшість – ні, московський бородач, всі отримали порцію благодаті.
Вдома кімарнули, сходили з оберемком китайських пластикових квітів на цвинтар, і понеслась душа в рай. За столом то чокаємось то цокаємось, від горілки паморочиться голова, від яєчного білка виступає алергія. Далі другий день Пасхи – шашличок. На дворі прохолодно, але ми народ гарячий. Пішли пісні, веселощі, футбол іноді шарпанина та шлункові спазми. Можна, завтра ж вихідний.
Перемучився чотири робочих дні – знову вихідні і – День побєди. Згадує Василь попередні роки, ех, тоді веселіше було. Зараз все скромніше, але це не завадить нам знову вибратись на пікнік. На урочистості не пішли – там нудно. Цього разу довго не куролесили. Ввечері під мухою подивився фільм про війну, шматок концерту по «Інтеру» і заснув в одязі.
Втамувавши спрагу вранці, Василь подумав, скоріше б дожити до майських в наступному році.