Сайт «Миротворець» їм теж не подобається
Серед багатьох засобів психологічної маніпуляції, одним з найпопулярніших є нав'язування почуття провини. Нам багато десятиліть або й століть нав'язувалась думка, що ми в боргу перед своїм старшим великоруським «братом». Мовляв, вони великодушно дали нам — дикунам вєліую рускую культуру, захистили від ляхів і татар, об'єднали українські землі, побудували промисловість, потім знову захистили — на цей раз від нацистів та бандерівців. Після 1991-го вищезгадані міфи поповнилися тезами про нашу вдячність за дешевий газ та відкритий ринок праці.
В 2013-му залунала стара шарманка про фашистів та бандерівців. Правда цього разу перед «братами» за захист зобов'язанні були в основному жителі Донбасу та Криму.
Гібридна війна та окупація півострова добряче похитнули міф про наш борг перед Росією, хоч і не вбила його остаточно. Натомість з'явився новий міф, про наші величезні зобов'язання перед заходом.
Звичайно країни Європи та США багато у чому нам допомагають, але не співставно тому вкладу, який зробили для них ми.
Почнемо з самої давнини. ХIII століття монголи продовжують свій західний похід, вони з боями захопили землі нинішньої України і уже перейшли Дунай. Потім ординці раптово припинили просування. В чому причина? Є різні версії: і клімат, і міжусобиці, але я думаю — головна причина в іншому. Монголи захопили багаті українські землі — цієї здобичі їм з головою вистачило, потреби йти далі не було.
Наші предки будуть століття жити під владою орди, тим самим ментально і цивілізаційно відставати від західних сусідів. Ця відсталість і досі не зникла.
Це перша наша послуга західноєвропейцям.
Далі більше. Наші землі по суті стають буферною зоною між Європою та Азією. Тепер ми стримуємо Московське царство, правителі якого успадкували усі ординські замашки, царі де-факто стали правонаступниками ханів (і ментально, і по крові).
Перенесемось на початок ХХ століття. Перша світова війна: за дурість європейських монархів українці платять людськими жертвами, розрухою та голодом, а згодом і століттям більшовицького рабства.
Ці самі більшовики, захопивши Україну, подібно монгольським ханам, теж не пішли на захід (тільки фінам не пощастило). Соціалістичний «рай» прийде до угорців, румунів та поляків лише через 30 років.
Що вже казати про Другу світову. Коли більшість європейських народів покірно лягали до ніг Гітлера, українці разом з білорусами прийняли основний воєнний тягар. Саме нашим прадідам треба дякувати за перелом нацистського хребта. Ціна була відповідна: мільйони загиблих і пекельна розруха. До того ж українські дівчата як білі рабині будували німецькі фабрики та заводи, на яких і зараз тримається германська економіка.
Історія історією, але є й сьогодення.
І європейські політики, і прості обивателі вперто не хочуть помічати, що на сході відродилася імперія зла. Відродилася вона частково і по вині самих європейців, адже вони, торгуючи з Росією, вперто не хотіли помічати ситуації в Придністров'ї, геноцид в Чечні, напад на Грузію й інші російські авантюри. Коли Росія анексувала Крим і почала війну на Донбасі, європейці включили практику «занепокоєнь» та «схвильованостей».
Так, є і санкції, але давайте будемо відвертими, особливого впливу на путінський режим вони не несуть, у нього як була рекордна підтримка — так і залишається.
Так, а чому вони повинні нам допомагати?
А тому, що цю саму імперію, яка не має жодних принципів, яка побудована на брехні та підступності стримують в донбаський степах українські хлопці. Вони жертвують життям не тільки для своєї батьківщини, а й для всієї цивілізованої Європи. Впевнений, аби Україна в 2014-му здалась, проблемою стримування агресора переймалися б уже не ми, а Польща, Угорщина, Румунія та країни Прибалтики.
Парадокс у тому, що найбільшими союзниками для Путіна в Європі залишається президент Чехії Земан, що напевно пам'ятає радянські танки у Празі, та угорські йоббіки, діди яких кидались бруківкою по тих же танках в Будапешті.
Ми наївно повірили США та Британії та, взамін безпеки, віддали ядерні ракети, а тепер не маємо ні ракет, ні безпеки. Джавеліни треба було випрошувати кілька років.
Замість того, щоб остаточно відмежуватися від російської мавпи з гранатою, всілякі ле-пени, берлусконі та шредери палко підтримують Путіна, катаються в Крим та лобіюють російський бізнес у своїх країнах.
Ще один чинник, за який нам чомусь повинно бути соромно — заробітчанство.
Але незрозуміло, за що нам соромитись. За те, що своїми зусиллями, за скромні по європейським мірками зарплати, дозволяємо економіці Чехії, Польщі, Італії стабільно зростати. І що б вони робили без наших заробітчан? Приймали на заводи арабів та африканців? Сумніваюсь... Тих самих поляків виїхало в Германію та Британію дуже багато. На їх місце стали наші люди.
І наостанок. Згадується як Янукович передумав підписувати в Вільнюсі Угоду про асоціацію. Тоді його вмовляли ледь не всі європейські лідери. Чому? А тому, що ми потрібні Європі ще більше ніж Європа нам.
Тому, позбуваймося комплексу вини і буде нам щастя!!!