Людина звикає до всього. От і я починаю звикати до оточуючого перманентного дурдома. Мене вже не так дратує баба Надя, яка, сидячи на лавці під будинком, ось уже двадцять років ненавидить владу та й, взагалі, все, що її оточує. Я спокійно почав сприймати сусіда дядю Толіка, відставного прапорщика, який, напевно, у довгі зимові вечори рукоблудить на портрет Сталіна. Я не звертаю уваги і на Альону, продавчиню з базару, яка дуже любить говорити фразу: «как задалбала ета страна». Я спокійно реагую і на багатьох інших... Вони живуть як уміють, оцінюють реальність за своїми стандартами й інтелектуальним рівнем і, якщо чесно, мають на це право.

Але останнім часом ловлю себе на думці, що найбільше мене дратують деякі діячі блогерського авангарду.

Люди, які вибрали собі роль центрів аналітичної думки, мало чим відрізняються від вищезгаданих обивателів. Вони вибрали собі роль — «а баба Яга проти».

Шукав в інтернеті назву психічного розладу, коли людина не може адекватно оцінити життєві ризики, не знайшов, але впевнений — така хвороба є. Нею страждає частина наших політологів, політехнічного та блогерів. І я не оцінюю відверто куплених проросійських шльондр, я беру до уваги людей, які навіть іноді себе називають патріотами.

Іншими словами, коли Україна стоїть на межі прірви, вони, маскуючи під «глибоке розуміння ситуації» розводять демагогію, яка не несе нічого крім ще більшого наближення до катастрофи. І потім, можливо, уже не в Україні, коли ми «благополучно» будемо їсти парєну рєпу та дивитись шоу Корчєвнікова про панфіловців, ці філософи розповідатимуть онукам, як вони до останнього протидіяли окупації та були центрами антиросійського опору.

Тепер перейдемо до конкретики.

Як вони загажують голову собі та іншим:

Так, не подолано. Подолати систему, що формувалась десятиліттями можна тільки за допомогою чарівної палички, і то не факт. Давайте будемо чесними, багатьох із нас ця система влаштовує. Боротьба з корупцією йде, не так швидко як би хотілося, але вона зрушилась з мертвої точки і, якщо хтось скаже що її взагалі немає, він буде або брехуном, або дурнем.

Скажіть, якщо економіка воюючої країни, в основі своїй зав'язана на олігархічному капіталі — її треба було, як колись більшовики, радикально зруйнувати? Що б ми отримали? Ще більше волання про зубожіння. І де зараз Фірташ, Коломойський та Димінський?

А тепер згадайте яка ситуація була при овочі, коли говорити правду було небезпечно. Переслідування активістів присутні, але причетність до цього мають здебільшого місцеві князьки та царьки яких, проте, стає все менше. Якщо ви скажете про вільні мас-медіа, то їх в нинішніх наших реаліях створити дуже важко, адже люди не готові платити за незалежний контент. Крім того, плюралізм думок з легкістю можна знайти в інтернеті та на Ютубі.

Про що ви говорите. Україна унікальна, адже під час воєнних дій не тільки втримано на плаву економіку, а й почався економічний ріст та зміцнення національної валюти.

Це вже претензія людей, які називають себе націоналістами. Насправді ми зараз маємо ідеальний фронтовий баланс, якого було досягнути досить важко. І армія, яку по суті створили з нуля, дійсно стримує російську навалу. Можна звичайно наступати, але ви впевнені що ця авантюра призведе до успіху. Думаю, більшість блогерів зручну клавіатуру на автомат, скоріш за все, не проміняють.

Ну, це треба бути зовсім сліпим. Просто перерахую: реформа медицини, реформа освіти, томос, залучення іноземних інвестицій та побудова більше 60 нових заводів, ліквідація збитковості Нафтогазу, відмова від покупки газу у Росії, санкції для агресора, отримання зброї від іноземних партнерів, реформа поліції, децентралізація, реформа ЖКГ, декомунізація, захист української мови та культури.

Мало? Тоді прийде женщіна з косою чи пацанчік з хриплим голосом і добавить.

Шановні філософи, мудреці, блогери, аналітики, політологи й усі інші володарі дум, продовжуйте розповсюджувати свою зраду, адже може так статись, що скоро доведеться за темниками писати лише про хороше.


Підтримай автора. І буде тобі щастя. Картка Приватбанк 4149 4993 4061 8014

Дякую!