Те, що український виборець, за відсутності активної пропаганди потенційних кандидатів дрімає, ні для кого не секрет. За базової умови, що президентські вибори завжди є вибором стратегічного шляху, високий результат Тимошенко, котра не пропонує ніякої альтернативи НАТО і ЄС, шлях до яких є основою всієї політики Президента Порошенка, виглядає дещо дивним. Ба більше – Тимошенко повсякчас всіляко натякає на можливість домовитися з кремлем,, тож високий рейтинг Тимошенко є маркером того, що в суспільстві таки культивуються пораженські настрої і бажання капітулювати перед кремлем. Взагалі ж, якщо не вважати опитування КМІС методологічним збоєм, бо все більше ознак того, що перемагає у цьому соцопитуванні аудиторія телевізора , а не інтернету, хоча ці аудиторії приблизно рівні тепер в Україні. Адже рейтинг більшості кандидатів напряму пов'язаний з часом сидіння останніх у телевізорі. Для інтернетаудиторії більшість кандидатів зі списку КМІС виглядають динозаврами з політичного палеозою. Тимошенко – особливий субєкт, основою її політичного виживання є не реальна політика, а швидше сектантський символ віри її прихильників. Тому для експертного середовища це опитування щодо персони Тимошенко не є несподіванкою, а швидше предметом маніпулювання. Якщо є в цьому опитуванні феноменальний результат, то це результат Олега Ляшка. Адже виборець обох цих політиків майже дзеркально схожий між собою, тому швидке зростання рейтингу Ляшка є проекцією майбутнього падіння рейтингу самої Тимошенко, адже висхідний тренд Ляшка має зовсім іншу природу тренду Тимошенко, і друге місце Ляшка в президентській соціології — закономірний, але не завершений фактор. Ляшко ж забиратиме голоси зовсім не в Прошенка, чи Гриценка, чи Садового. Адже керівництво партією, чи то іменним політпректом впродовж вісімнадцяти років, співмірне із політичним правлінням Путіна та Брежнєва. Хоча це також феномен, бо її політичні ровесники не Ляшко чи Садовий, а Ющенко і Янукович, але історичні закономірності ще ніхто не відміняв, і навіть якщо трапиться диво в стилі повернення Черчіля у велику політику, то мабуть все ж гендерний підхід тут також дасть збій. Адже у тому ж Ляшкові, також вихідцеві з БЮТ, той самий бютівський, пардон батьківщинівський виборець бачить оновлення. А Вихід Ляшка в другий тур — означатиме його фінальну перемогу на президентських виборах. Це за того сценарію, що закладений у логіку опитування КМІС. Бо є ще один бік у цих виборів – окрім підтвердженого вибору на користь перспективи членства в НАТО і ЄС, що означає вибір президента як Верховного головнокомандувача і головного дипломата країни, у боротьбі за виборця треба буде здобути прихильність військових і волонтерів, ветеранського середовища і церкви. У капітулянтського крила електорату теж є свої страти – УП МП, регіональні еліти, все ще прив'язані до російських ринків, але у того крила також є свої цілі і свої кандидати. До того ж ці президентські вибори будуть ще й переломними у вікових групах – активнішими ніж в попередні роки буде покоління молодих прагматиків, котре в попередні роки не вбачало у виборах реального механізму боротьби за свої права, але вибори до ОТГ раптом відкрили людям очі на реальність виборчих механізмів. Тож найближчі вибори до ОТГ покажуть реальні рейтинги політсил, політика робиться більше в полях, ніж у лабораторіях.