Наступного тижня у Регламентному комітеті Верховної Ради відбудеться 5-актова п~єса на тему недоторканості народних депутатів. Власне, це буде змагання між політичною доцільністю та верховенством права. Якщо запитати виборців чи дописувачів соцмереж — то вони би усіх депутатів посадили на вила та позбавили не те що недоторканості, а і залишків цноти в кого вона ще промацується. І незалежно від результату розгляду у регламентному комітеті, незалежно від голосування в сесійній залі — наступ на інститут недоторканості триватиме. А оборонятимуться депутати, вимагаючи закону про імпічмент Президента, та доводячи хибність звинувачень прокурорів.
Найбільша підтримка громадськості — очевидно, у звинувачень проти Добкіна. Його варто було посадити ще за футболки на підтримку Беркуту. А старе відео «Міша, ліцо попрощє» та нове відео з галюцінаціями Добкіна-молодшого прямо на робочому місці — позбавляють звинуваченого серйозності і будь-якого пафосу. Справа Добкіна буде розглядатися останньою, і от в ній заграють фанфари торжества справедливості, і комедійний злодєй буде покараний.
Набагато нуднішими будуть дискусії в акті «Калитка» — справах про нібито незаконне збагачення та ухиляння від податків Дейдея та Лозового. Доказами їх провини є виключно юний вік та задекларовані кошти. Навряд чи якийсь суд прийме такі докази як підтвердження вини. А на засіданні комітету А.Лозовий розповість шокуючі откровення про політичний тиск на фракцію радикалів для голосувань за забаганки МВФ, піднявши рівень дискусії до звинувачень влади в антинародній політиці.
Розгляд справи М.Полякова може стати початком руйнації міфу про НАБУ як про незалежний неупереджений правоохоронний орган. Юристи мають до засідання комітету дати оцінку тих меж, у яких мають діяти агенти під прикриттям. Згідно світової класики та українських кодексів, такого агента можна заслати у діючу злочинну організацію. Після прийняття до банди агент документує її злочини і готує всю ватагу до затримання. У нашому випадку, агента відіслали до найвищого законодавчого органу країни із завданням створити там організовану злочинну групу і спонукати членів групи до вчинення протиправних дій. Спокусам Мата Харі, судячи з матеріалів, піддалися лише пару юних помічників і охоронців. Головний критерій для оцінки законності провокації злочину — а чи той злочин стався би, якби агент його не провокував? В даній ситуації — депутат Поляков не знав навіть, як виглядає той бурштин і які закони регулюють його видобуток. То чому ж агент звернувся із пропозиціями саме до помічників Полякова?
І тут піднімається куліса і викривається історія, достойна сонетів Шекспіра і статей Фрейда. Як виявляється, депутат М.Поляков ще півтора роки тому звинуватив директора НАБУ А.Ситника у корупції, а саме — в тому, що А.Ситник включив до складу офіційної делегації НАБУ для відрядження до Лондона власну дружину. Непотизм, конфлікт інтересів і чорна пляма на незайману репутацію керівника НАБУ! Перепалка і переписка між депутатом і антикорупціонером тривали кілька місяців. І ось тепер — матч-реванш та арені регламентного комітету. І лише присяжні-депутати визначать, який із можливих злочинів більш грубий і цинічний: повезти дружину до Лондона чи внести поправку про легалізацію бурштину? Сімейні розборки були продовжені, коли детективи НАБУ намагалися на вулиці відібрати смартфон у дружини депутата, і тепер мотиви кровної помсти зявилися у обох.
Можлива наявність особистого мотиву в діях директора НАБУ — взагалі негарна історія. Суспільство покладає на цей орган все ще надвисокі очікування, і вимагає віж кожного детектива, а тим паче від їх начальника, мати холодний розум і чисті руки, і щоб емоції гарячого серця ним не керували. Бо якщо НАБУ почне провокувати справи проти кожного депутата, який їх критикує, то до справжніх корупціонерів точно не дійдуть руки.
Дійшли руки у Генпрокуратура до Олеся Довгого, який тепер має відповісти за всю космічну одісею. А рішення депутатів по справі Довгого буде здебільшого політичним, і від того рішення залежатиме, чи надалі «Воля народу» голосуватиме за провладні закони, чи всі парламентські договорняки підуть шкереберть і почнеться війна усіх з усіма.
А мораль на кінець тижня має бути проста: щоб ловити високих корупціонерів, треба вчити матчастину і філігранно збирати докази. Незалежно від партійності фігурантів та особистих мотивів. На видумані звинувачення під час голрсування у кожного депутата у вухах пролунає глухий голос Станіславського з балкону: «Не вірю!»
