Зима підкрадається тихо, як завжди. А разом з нею — вибори, від яких у Кишиневі вже тремтять не батареї, а нерви. Бо реванш не виріс на голому місці — його дбайливо підживлювали чотири роки сонної байдужості та декоративної боротьби з «схемами».

Санду колись обіцяла рубати газові мотузки, якими Кремль душить Молдову. А вийшло, що сама ж підписала контракт на роль канатохідця, з якого в будь-який момент можна зіштовхнути. 11 мільярдів боргу — це вже не цифри, а камінь на шиї. Україна свого часу билася у Стокгольмі й виборола перемогу, а Кишинів вирішив: навіщо воювати, якщо можна здатися одразу?

А кульмінація взагалі гідна підручника політичного мазохізму. Січень 2025-го: Україна закриває транзит, Придністров'я захлинається у власній залежності від газу. Здавалося б — момент для інтеграції, шанс, якого чекали покоління. Але президентка бере 20 мільйонів євро від Єврокомісії… і вливає їх у легені сепаратистів. «Європейські гроші для ворогів Європи» — новий жанр політичного абсурду.

У результаті маємо прекрасну картину: анклав живе й пахне «русскім міром», бюджет сидить на голці Москви, населення бідніє, а на горизонті — реванш у найцинічнішому виконанні. Бо коли одна частина країни виживає завдяки європейським грантам, спрямованим на утримання сепаратистів, а інша — за рахунок корупційних схем, то на виборах ідеально працює старий радянський рецепт: купи голоси й не мороч собі голови.

Санду з командою так і зробили: перетворили шанс на фарс, реформу — на декорацію, а Європу — на банкомат для фінансування власної безпорадності. Тепер проросійським силам навіть напружуватись не треба — дорога перед ними розчищена, як сніг у день виборів.

Пишемо теги і малюємо картинку :Молдовський пасьянс: як програти навіть виграшну партію

Зима підкрадається тихо, як завжди. А разом з нею — вибори, від яких у Кишиневі вже тремтять не батареї, а нерви. Бо реванш не виріс на голому місці — його дбайливо підживлювали чотири роки сонної байдужості та декоративної боротьби з «схемами».

Санду колись обіцяла рубати газові мотузки, якими Кремль душить Молдову. А вийшло, що сама ж підписала контракт на роль канатохідця, з якого в будь-який момент можна зіштовхнути. 11 мільярдів боргу — це вже не цифри, а камінь на шиї. Україна свого часу билася у Стокгольмі й виборола перемогу, а Кишинів вирішив: навіщо воювати, якщо можна здатися одразу?

А кульмінація взагалі гідна підручника політичного мазохізму. Січень 2025-го: Україна закриває транзит, Придністров'я захлинається у власній залежності від газу. Здавалося б — момент для інтеграції, шанс, якого чекали покоління. Але президентка бере 20 мільйонів євро від Єврокомісії… і вливає їх у легені сепаратистів. «Європейські гроші для ворогів Європи» — новий жанр політичного абсурду.

У результаті маємо прекрасну картину: анклав живе й пахне «русскім міром», бюджет сидить на голці Москви, населення бідніє, а на горизонті — реванш у найцинічнішому виконанні. Бо коли одна частина країни виживає завдяки європейським грантам, спрямованим на утримання сепаратистів, а інша — за рахунок корупційних схем, то на виборах ідеально працює старий радянський рецепт: купи голоси й не мороч собі голови.

Санду з командою так і зробили: перетворили шанс на фарс, реформу — на декорацію, а Європу — на банкомат для фінансування власної безпорадності. Тепер проросійським силам навіть напружуватись не треба — дорога перед ними розчищена, як сніг у день виборів.