Маю таки дати гнівну, але конструктивну відповідь наклепникам, клевретам, пасквілянтам та іншим  зло-пихатєлям на деструктивні закиди про повну практичну непридатність будапештського миморандуму (у зв'язку з підвищеною цупкістю паперового носія). Як кажуть – добрій свині все на користь. Даруйте, хотів сказати: доброму газді… Нема таких речей, що нікуди не гожі! Треба тільки знати: які на що. А я таки знаю! Тож годі мене хаяти за деструктивність!

Конструктивна пропозиція: захоронити оригінал цього нетлінного документа в золотому сракофазі у тимчасово спорожнілій могилі Невідомого Солдата у парку Слави. Вибити на стелі новий напис: Тут спочиває вічним, непробудним сном совість гарантів  безпеки України! Зніми капелюха, перехожий!

                І курсивом – епітафію: Україні обіцяли, Україну обісцяли.

До монумента можна занедорого повернути вічний вогонь (декомунізовавши його у Вогонь Вічного Сорому). В нього Президент України зможе в ході спеціальної урочистої церемонії вкидати всі наступні гарантії безпеки України, надавані нашими щедрими партнерами. Відвідання монумента можна ввести в обов'язкову програму всіх Державних Візитів. Американських президентів взагалі можна урочисто саджати прямо у вогонь. Чи ви думали, що вони лише не тонуть?! А вони ще й не горять. Навіть від сорому, що вже про Вогонь Вічного Сорому казати. Тож і не відчують нічого, окрім приємного тепла у місці, де мали б бути яйця.