Депутатка з фракції слуг Василевська-Смаглюк переконана, що свободи слова в Україні забагато і її слід приглушити. Саме так і сказала.

Нагадаю, що ця мадам тривалий час працювала журналісткою на плюсах і вільно користувалась таким благом як свобода слова. Це благо здобуте українцями на майданах і вписане в Конституцію.

Тепер ця особа стала депутаткою і є частиною влади. Вона розуміє, що тепер свободою слова користуються інші, а не вона і її це дуже непокоїть. Від того це все виглядає просто мерзенно.

Нова владна команда виявилась зовсім іншою, аніж та, за яку себе видавала у виборчий період. Пообіцявши людям епоху процвітання вони демонструють нездатність втілити це в реалії. Натомість генерують скандал за скандалом.

І хто як не журналісти, блогери, експерти мають доносити це до суспільства в той спосіб, в який вважають вірним. Без цих засадничих цінностей не може бути демократичної країни, не може бути руху до Європи.

Свобода це така категорія, якої вистачає на всіх. Тому ревнувати когось до свободи можуть лише нерозумні люди. Влада, якщо вона є нормальною повинна леліяти свободу, здмухуючи з неї порох.

До речі про Пороха. За часів п'ятого президента так і не наважились глушити свободу слова, глушили лише пропаганду країни-агресора. У часи активної фази агресії обмежувати свободу слова з міркувань безпеки держави можливо було б виправдано, але попередня влада цю червону лінію не перейшла. Перемогли цінності.

Завдяки цим цінностям у розпал виборчої кампанії ми спостерігали за інформаційними атаками на владу, здебільшого з плюсів, де працювала Василевська-Смаглюк. Але чомусь досі правоохоронці, взявшись за факти викладені в інформатаках, не можуть нічого довести.

Сьогодні жодних виправдань щоб глушити свободу слова немає. Влада хаотично хапається за можливості зупинити падіння свого рейтингу. Очевидно, що набір цих можливостей вичерпується. Залишається лише звуження свободи й кримінальні переслідування.