Наближається 9 грудня — дата зустрічі нормандської четвірки.

Українська влада йшла на виконання усіх умов Кремля заради цього саміту. Підписали формулу Штайнмайєра, відвели війська. Усе заради мети – зустрічі Зеленського з Путіним. Наш президент щиро вважає, що зможе перемогти свого російського візаві під час тет-а-тет.

Але початок грудня 2019 з острахом чекають не лише в Україні. У сусідній Білорусі теж. Бо 8 грудня той таки Путін має зустрітись з президентом Білорусі Лукашенком і підписати пакет документів щодо поглиблення інтеграції цих двох країн.

Йдеться про митну, фінансову, енергетичну, економічну, гуманітарну інтеграції. Тобто фактично про поглинання Росією Білорусі. Лукашенко пручається і намагається мінімізувати рівень такої інтеграції (поглинання).

Виходить, що після Мінська (чи іншого місця, де вони зустрінуться) глава Кремля відлетить у Париж на зустріч у «нормандії». І його настрій залежатиме від того, якою буде зустріч напередодні.

За сприятливих умов Путін може рапортувати про свій грудневий бліц-криг по усім російським ЗМІ. Що може трактуватись Кремлем як перемога? Це максимально вигідні для Росії результати цих двох зустрічей. Щодо Білорусі – фактичне поглинання, щодо України – зміна позиції у питанні реінтеграції Донбасу.

Від України вимагають виконання політичних пунктів «мінська», тобто амністії, виборів, особливого статусу не чекаючи на виконання Росією безпекових пунктів, тобто виведення військ і передачі контролю над кордоном.

Якщо усе станеться саме так, то вояж Путіна дійсно матиме вигляд бліц-кригу.

У цьому контексті слід зазначити, що Україна може завадити такому сценарію. Наша перевага в тому, що нас підтримують наші міжнародні партнери. Принаймні підтіримували. США, Німеччина, Франція оситанні роки були на нашому боці.

Білорусь же ніхто не підтримує. Лукашенко очевидно колись теж був впевнений, що переможе Путіна тет-а-тет.