Вони, мабуть, їдять таке, що нам, тупим салоїдам не дано і близько усвідомити гастрономічні цінності критиків салоїдства. Тож я вирішив провести дослідження на тему кулінарних уподобань наших братів русскіх.

Принагідно пахвастаюсь: колись давним-давно моя перша реальна теща, яка, як і більшість бурятів, називала себе русскою, привезла з поїздки до своєї Забайкальської батьківщини улюблену місцеву страву – дещо спеціально підгнилого омуля (це так називається риба, що водиться в Байкалі). Спасибі тещі за прилучення до кухні одного з народів світу, але згадана страва мені особливо смачною не видалася, на відміну від завжди майстерно завареного згідно їхньої чайної традиції сересерівського чаю другого сорту – смакував не гірше нинішніх ліптонів. Та омуль і чай – то занадто банально для вєлікарусскої зверхності.

Перше, що стало предметом досліджень – це здатність русскіх масово їсти тарілки. Ви не знали? А як тоді стосовно «пєрвоє блюдо», «второє блюдо», «трєтьє блюдо», «блюдо із …», «блюдо на блюдє»? Та згадав, що традиція їсти столові прилади має поширення інтернаціональне: їсти стакани та ковтати виделки з ножами – це речі відомі. А від світової спільноти гурманів приховують щось особливе і тому я заглибився в нетрі ісконнарусскава фольклору, адже лише там можна виявити приховану русскіми науковцями від сторонніх шлунків родзинку величі їхньої кулінарії.

У них на рассєє в усній народній творчості подібним кулінарним вишуканствам навіть присвячено ряд одновіршів: «суп із сємі залуп (двє пакрошєни, пьять так брошени)», «щі – хоть х*й палащі», «щі – хоть кнутом хлєщі (пузир нє вскочіт)», «суп-кандєй із бараньіх мудєй», «суп-тунди із куска манди», «суп-рататуй – каму мьясо, каму х*й», «суп-рататуй – па краям картошка, пасрєдінє х*й», «жарєниє єскі – таво х*я абрєзкі», «втароє блюдо – яйца верблюда», «суп із конскіх залуп» і т. д.

Завершив знайомство з кухнею русскіх ознайомленням з рецептом їхніх щєй від популярної  в тих краях тамтешньої групи «Красная плєсєнь». Допитливий читач зауважить, що цитувати таку срань не дуже коректно, але якщо услід за Хуйлом цю групу цитує вся світова спільнота (нравітся нє нравітся …) то дурной прімєр заразітєльний і для кращого усвідомлення рівня культурних уподобань братньої нації навожу повний текст цього шедевру вялікім і магучім.

Вазьмі свєжую рядіску Накрапі сабачью піську Кілаграмм паучіх ножек Спєрми 9, 10 ложек Трі вєдра чєрвєй сушоних І апаришєй зєльоних Трі п*зди ва врємя тєчкі Сіські маладой авєчкі Пєрхаті насипь чуток Кінь ваняющій насок С нім крававиє затичкі І свінячьі яічкі Скальп індєйскава важдя І ат маманта сапля Швабрай ета памєшай Да памоі дабавляй Х*й дабавь туда маржовий С нім трі бичьіх і слановий Клітор вирєжі у бабкі І говна кінь трі ахапкі Ка всєму дабавь труси Абязатєльна пасси На всю мощнасть газ включі І на ета падрачі Плєшь ат трупа атдєрі Гной в мєнзурку сабєрі Кінь ванючіє партянкі І пакєт «Галіна бланкі» Что би пахло харашо Чтоб нє сказалі, что дєрьмо Всє тєпєрь гатово хай! Всєх к сталу блядь пріглашай!

Допитливий читач уже помітив, що в зазначених вище рецептах різноманітних страв використовуються маловідомі широкому загалу кулінарні інгредієнти. Зокрема увагу привертає інгредієнт під назвою «залупа». І не випадково, адже це слово залишило серйозний слід у великій історичній спадщині братнього народу: таке прозвище мав князь Іван Пєтровіч Охлябінін, русскій ваєнний і гасударствєнний дєятєль. Це слово є невід'ємною вершиною тамтешньої філософської думки: «ти єщьо мал і глуп і нє відал бальшіх залуп». Ну і звісно поезія і література братнього народу без застосування цього слова не змогла б злетіти високим штілєм вище абсолютного нуля.

Академічні словники української мови та українська Вікіпедія сором'язливо здали це спільне для братніх народів слово окупантам. А тому особливо цнотливим особам розтлумачити значення цього слова та метод отримання делікатесу під назвою «абрєзкі» можна було б з допомогою синонімів. Але цей текст про те, що специфічні кулінарні вподобання має кожна нація: є любителі жаб'ячих лапок, картоплі, чаю, хробаків, змій, макаронів і т. д. і т. п. І  це смаковий вибір тієї чи іншої нації. І вислови «жабоїди», «макаронники», «салоїди», «залупоїди» не є образливими.

Нас, українців, декілька століть намагалися перетворити в залупоїдів, але, за деякими винятками, не вийшло. Бо сало смакує краще. Бо краще бути салоїдами.

П.с. Насправді залупоїди сало теж полюбляють. Вони навіть пташку, що гарно співає назвали «салавєй».