Допитливий читач звернув увагу, що позиція Угорщини не є відповідною позиції Європейського Союзу щодо нападу росії на Україну. Це вносить розлад і суперечки, що дещо зменшує ефективність підтримки України і призводить до додаткових людських та територіальних втрат Україною. Іноді це є відвертим шантажем і зрадою союзників по ЄС і НАТО. А висловлювання Орбана стосовно України та ЄС напередодні майбутніх виборів 12 квітня мають вигляд просторікувань неадекватної людини. Та головне – ці заяви позитивно сприймаються значною частиною угорців. Це при тому, що росія придушила угорську революцію 1848-1849 років у ході якої було проголошено незалежність від Габсбургів. Це було давно і могло забутися, але ж хто придушив повстання 1956-го мали б пам'ятати. Та нічого дивного у цьому нема. Бо це вже було. Тож трохи історії.

Угорці прийшли у басейн Середнього Дунаю і Тиси наприкінці 9 століття. Перед тим вони разом з хозарами мешкали у землі Леведії (Кубань, Дон, Дніпро) звідки були вигнані печенігами за Дніпро до Етелькозу (Межиріччя). Костянтин Порфирогенет окреслив Етелькоз у межах від Дніпра і Бугу до Дністра, Пруту і Сирету. Згодом печеніги витіснили угорців до витоків Дністра і на Полісся та Волинь. Ось що пише перський твір під назвою «Межі світу» про цей період існування угорців: «країна маджарів уся дерева й болота, і ґрунт вогкий. Вони завжди перемагають саклабів* і постійно накладають на них данину і поводяться з ними як зі своїми рабами. Маджари вогнехвальці і чинять наскоки на саклабів і русь і забирають звідти полон. Вони беруть їх до Візантії на продаж».

За Карпати угорці переселилися прагнучи уникнути подальшого тиску печенігів. На час переселення вони являли собою конгломерат 108 кланів (родів), об'єднаних у 7 племен, до яких долучилися 3 тюркських племені кабарів, повсталих проти хозарів. Ось як відбувалося «переселення» у Велику Моравію засвідчене хроністом монастиря Фульда: «Авари, які звуться мадяри, перепливли через Дунай і вчинили звірячі жорстокості. Вбивали чоловіків, старих жінок, дівчат хапали як здобич і залишили цілу Паннонію пустою». Описані події трапилися коли угорці були на боці східних франків хоча за рік до того вони були на боці Святополка І Моравського у війні проти тих самих східних франків. І це був лише початок.

У Хозарській державі, повноправною складовою якої була конфедерація мадярів, вони жили з данини осілих сусідів. Знайомою справою вони зайнялися і на новому місці. 60 років постійних грабежів сусідів, зрад союзників, людоловства і безмозглої різанини по всій Європі. Терпець у сусідів увірвався і активний період мародерства припинився 955 року після поразки на Лехфельді від об'єднаного війська франків, швабів, баварців і чехів. Після поразки частина затятих головорізів змушена була втекти від відповідальності на Волинь під захист печенігів.

Тож угорці пригадали практику далекого минулого. А чи нагадає Європа угорцям 955 рік? Звичайно, ніхто проливати людську кров, нехай і знахабнілих особин, не буде – створивши ЄС еліти європейських країн остаточно відмовилися від такого варварства. Але у разі виграшу на виборах 12 квітня партії Орбана щодо чутливої до відносин з ЄС економіки Угорщини будуть задіяні фінансові механізми і погіршення соціального становища угорців швидко поверне їх до норм сучасної цивілізації.

* саклаби – слов'яни

Для написання тексту використано книжку професора Костянтина Тищенка «Ключі з Астурії від минулого України».

Зе енд