Футбол в Україні є популярним та масовим видом спорту. Ось чому знаходяться бажаючі забивати голи в політичні ворота. Найбільш відомим прикладом зрощення футболу й політики є діяльність фінансово-політичного угрупування братів Суркісів та їх партнера Віктора Медведчука.
За згаданими особами ще з 90-х років тягнеться рясний корупційний шлейф. Гучним скандалом обернувся підкуп іспанських арбітрів, які обслуговували міжнародний матч за участю «Динамо» Київ. Тоді Суркіси вирішили підкупити арбітрів хутряними шубами. Скандал швидко дійшов до УЄФА. Клуб і його власники отримали штрафні санкції.
Згодом санкції були зняти, а ще пізніше Григорій Суркіс був … долучений до керівних органів УЄФА. Справді карколомний кульбіт. На сьогодні Суркіс є віце-президентом цієї організації.
Якщо справжня відповідальність за порушення законів не настає, то це спонукає до продовження подібних діянь. Тож можна припустити, що корупцією просякнута уся футбольна активність Суркісів, як власне, і їх спроби походу у велику політику.
Днями футболіст «Динамо» парагваєць Дерліс Гонсалес у інтерв'ю одному бразильському виданню озвучив свою зарплату в українському клубі. Він назвав суму у 110 тисяч доларів США в місяць.
Але ця сума не позначена у фінансовій звітності та у офіційних зарплатних відомостях київського клубу. Офіційні зарплати гравців «Динамо» набагато скромніші. Ознайомитись з відомостями можна тут. Це означає, що клуб приховує справжні фінанси і недоплачує податки.
Так, офіційна зарплата Гонсалеса складає 18,526 грн. на місяць, а реальна за його словами 2,860,000 грн. Різниця суттєва. Суттєвою також є різниця у податках. А якщо перевірити увесь клуб, то різниця буде не просто суттєвою, а вражаючою.
Ось інформація за 2013 – 2015 рр. 30 млн. грн. Суркіси недоплатили державі, яка воює з агресором.
Та це їх не обходить. Схоже, що фінансові комбінатори не вважають Росію агресором. Більш того, вони беруть участь у цій гібридній агресії на боці Росії. А як ще можна трактувати факт зустрічі Григорія Суркіса з Путіним? Про це стало відомо з розслідувань британського журналіста Тіма Уайта. Подивитись фільм можна тут.
Отже Суркіс домовлявся з Путіним. Про що? Та мабуть про лобіювання російських інтересів в європейському й світовому футболі. Не могли не говорити й про політичну ситуацію в Україні. У передвиборчий час для господаря Кремлі важливо окреслити союзників в Україні.
В цьому контексті можна пояснити активізацію політичного партнера власників «Динамо» і кума Путіна Віктора Медведчука. Очевидно, за допомогою Кремля йде спроба реанімації його старого політпроекту СДПУ(о) чи блоку «Не так». Робитиметься це під новим брендом. А ідея буде старою: використати футбол для його конвертації у політичний капітал.
В цьому ж контексті слід сприймати атаку на президента Федерації футболу Андрія Павелка. Бо той не дасть використати спорт у політичних цілях, та ще й яких ганебних. Атака йде на двох напрямках.
Перший напрямок – дискредитація соціальної ініціативи Павелка з побудови близько 300 футбольних полів з штучним покриттям. Для цього федерація отримала бюджетне фінансування.
Штучна трава для стадіонів виготовляється на заводі під Києвом. Матеріал Polytan, що використовується на виробництві є екологічно чистими, гіпоалергенними, сертифікованим ФІФА. Цей матеріал використовується на 7000 футбольних полів у 150 країнах.
На підприємстві легально працює 1100 чоловік, виплачуються високі зарплати і на відміну від «Динамо» Київ, там відраховуються усі податки. Отже така штучна трава не може бути дешевою, як подають в розслідуванні журналісти на замовлення Суркісів.
Другий напрямок – дискредитація самого Павелка. Він не є неофітом в європейському футболі. Він є знаною людиною і членом Ради директорів швейцарської компанії UEFA Events SA. Компанія займається проведенням матчів під егідою УЄФА. Фінал Ліги чемпіонів 2018 у Києві є заслугою Павелка.
Ті, хто атакують стверджують, що президент ФФУ та народний депутат Павелко отримує доходи від діяльності цієї компанії в порушення законодавства України. Але й тут мимо. Бо, по-перше, UEFA Events SA є неприбутковою компанією, а по-друге, Павелко є не акціонером, а членом Ради директорів від України і доходу не отримує.
На підтвердження цього швейцарська компанія надала підтвердження відсутності доходу президента ФФУ. А зі слів самого Павелка він офіційно консультувався з НАЗК перед прийняттям рішення про входження до Ради директорів UEFA Events SA.
Як бачимо усі атаки на ФФУ і Павелка не призводять до гола у його ворота.
Час підіймати питання про доцільність перебування прокремлівського Суркіса представником України в УЄФА. Туди має прийти новий, фаховий, некорумпований, патріотичний футбольний функціонер. Щоб не займатись корупцією і лобіювати інтереси України, а не Росії.
Володимир Манько
політичний експерт