У ці дні відзначаємо п'яту річницю Євромайдану – Революції Гідності. Це не перший подібний чин, який стався за новітню історію України. У 2004 році українці, використовуючи природнє право на протест, вже давали шанс політикам творити нову країну. Але тоді лідери Майдану Юлія Тимошенко та Віктор Ющенко змарнували цей шанс, скотившись у чвари та неефективність.
Сьогодні всі згадують буремні події п'ятирічної давнини. Для когось цей день є приводом радіти, для когось оплакувати Небесну Сотню. Політики теж по-різному поводять себе цього дня. Але є й такі, яким би слід вибачитись. Юлія Тимошенко, як кандидат у президенти – 2019 мала б публічно взяти на себе відповідальність за провал її урядування, що призвело до реваншу Януковича і відмови від європейської інтеграції.
На початку 2014 року перспектива зникнення України з мапи світу була цілком реальною. Окуповані Крим, Донбас, повзуча окупація Харкова й Одеси. Федеральні збори РФ дають добро Путіну на введення військ в Україну. Янукович пише йому листа з проханням це зробити. Лише феноменальна співпраця громадянського суспільства з новими органами влади, а також міжнародна підтримка не дали реалізувати Путіну сценарій загарбання усієї України.
Тож, маючи печальний досвід пост-помаранчевого періоду, новообраний президент Порошенко мав діяти відповідно. Він розумів, що це останній шанс для України. Більше не буде.
Одним з перших завдань було врятувати кровоносну систему економіки – фінанси. Згодом вдалося вивести з ринку банки-привиди, стабілізувати курс гривні, повернути гроші фізосіб. Паралельно запустили процес децентралізації. Це було потрібно як з економічного погляду, так і з політичного, як відповідь на федералізацію. Сьогодні увесь сукупний дохід країни ділиться так – 50% залишається в центрі, а 50% в регіонах. До цього так – 80% на 20%.
З 2016 року економіка почала реагувати на реформи. Ця примхлива пані почала відновлюватись і зростати. За різними даними ВВП у 2107 році зріс на 1,9%; в 2018 на 3%; в 2019 прогноз на 4%.
Реанімація економіки дала змогу запустити реформу заробітної плати, а також пенсійну, медичну та освітню реформи. Кожен рік підвищується мінімальна зарплата. Підвищуються пенсії та інші соціальні виплати. Медична реформа покликана підвищити якість медичних послуг та збільшити дохід медичним працівникам. Лікарі отримали шанс вибратись з бідності.
Радикальні зміни відбулись в енергетичній сфері. Нафтогаз позбувся схем та став бездотаційним. Замість 100 млрд. грн. боргу, ця держкомпанія генерує 40 млрд. прибутку. Країна нарешті зіскочила з російської газової голки.
Почалась реальна боротьба з корупцією. Створено НАЗК, НАБУ, САП. Оновлено прокуратуру, яка домоглась судових вироків по 2500 корупціонерам і повернула в бюджет 50 млрд. грн., вкрадених попередньою владою. Запроваджено систему електронних держзакупівель Prozorro.
Неможливо пройти мимо досягнень у зовнішній політиці. Підписано Угоду про Асоціацію з ЄС. Цим виконано головну вимогу Майдану. Досі, з 2014 року українська дипломатія утримує проукраїнську, антипутінську коаліцію. Санкції проти агресора діють і послаблюють його. А безвіз значно полегшує можливість вільного пересування для українців.
Після Революції Гідності і агресії РФ змінилось ставлення до армії. У 2014 році лише 5 тисяч вояків ЗСУ, босих і мало озброєних, змогли виступити проти агресора. Сьогодні наша армія увійшла в топ-10 армій Європи. Оборонпром реанімовано та застосовано за призначенням – забезпечення армії озброєнням. Українські вояки зараз отримують гідне забезпечення. В проекті бюджету 2019 закладена мінімальні зарплата солдата у розмірі 10 тис. грн.
І, увага, вперше Україна живе без чвар на верхніх щаблях влади. Невже вдалось заперечити старе українське прислів'я – де два українця, там три гетьмани?
Країна рухається шляхом до Європейського Союзу та НАТО, до свободи, безпеки й гідності. Рухається шляхом, вказаним Майданом. У 2019 році вибори президента й Верховної Ради. Не схибити б з цього шляху!
