В Україні є речі набагато страшніші за Путіна та його армію.
Це люди з поганою освітою і вузьким світоглядом як наслідок. Це вкрай категоричні персоналії із бінарним мисленням, яке не передбачає сумнівів чи критичності.
Це гігантська старезна риба, що нерухомо лежить на дні, поросла мохом, а над нею весело шугають зграйки яскравих маленьких громадських активістів і романтиків, вважаючи себе господарями озерця. Раз в декілька років риба-монстр спливає нагору, показуючи хто справді царює у цих водах. Саме в цю рибу перед кожними виборами штрикають гаслами і кидають вибухівку політтехнологи, щоб розбудити і отримати свої голоси. Бо, не зважаючи на розміри, ця риба має невеличкий мозок і безпросвітно тупа. Вона сприймає тільки заяложені інформаційні штампи, пускає сльозу від гидотних примітивних сценаріїв і дуже любить шоу. Любить спостерігати з-під напівопущених повік, як перед нею гарно кружляють маленькі кольорові рибки.
Ці люди – багатомільйонний жах для сучасної України, котра як нічному кошмарі, намагається від них втекти, але страх сковує коліна і вони завжди за спиною, завжди чути як вони тупо і цілеспрямовано сопуть. І, на відміну від Путіна, – вони практично безсмертні, бо передають свою внутрішню порожнечу наступним поколінням, котрі змушені нести цей світоглядний вакуум далі. Держава пробує засипати цю гігантську діру освітою, але це як дитячим відерцем пробувати засипати Маріанську западину.
Якщо в Україні і є якась вагома причина для еміграції — то це українці з чорними дірами в головах, котрі затягують навколишній простір у себе, розщеплюючи його на атоми.
