Виступ Петра Олексійовича на Мюнхенській конференції з безпеки був, як завжди, гарним, але за винятком передбачуваної фрази пана Маккейна ніякої дискусії серед учасників не викликав. У порівнянні з минулими конференціями це наблизило нашого Президента до рангу статиста. У світі достатньо інших проблем і в України втретє бути епіцентром цих подій не випало. Але ситуацію міг би змінити виступ Петра Олексійовича, якби він нагадав учасникам унікальний випадок з історії коли предки українців відмовилися захищати європейські цінності і перейшли на бік східних цінностей.

Жорстка експлуатація ґотами і аланами слов'ян і місцевих кельтів спонукала гноблених радісно перейти на бік гунів. Після декількох поразок король Германаріх вчинив самогубство, а його онук Геземунд перейшов на бік гунів. Після чого частина ґотів і аланів не захотіла ставати майбутніми українцями і під проводом Вінітарія («Переможець венетів") умотала в Римську імперію ставати каталанцями.

Гуни приблизно за 50 років перетворили колишніх ворогів у побратимів створивши державу під умовною назвою Антський союз (монгольською "анда" означає "побратим") і пішли переймати західні цінності. В історії це отримало назву "Велике переселення народів". Попереду східних шанувальників західних цінностей бадьоро пливли слов'яни, а у певних випадках їм на допомогу приходили побратими. "Пливли" вжито не випадково, а тому, що місця пересування прочан до західних цінностей дивним чином були залиті морями рідини червоного кольору. Цією ж рідиною змило і тодішній шенген разом з кордонами тодішнього Євросоюзу у виді Римської імперії. А згодом зникла і сама Римська імперія. Ця обставина відкрила нові перспективи для сербів, які в той час проживали на узбережжі Азовського моря. Ті з них, кому було на батьківщині прохолодно, переселилися на Балкани, а інші, кому було спекотно, переселилися на землі вздовж річки Лаби (Ельби).

Нагадування цього епізоду з історії було б доречним саме у німецькому Мюнхені. Адже саме ґерманські племена до прогулянки гунів багато століть почувалися захищеними від проблем фраєрами*. Тож вплив на психіку і свідомість майбутніх німців від візиту ввічливих чоловічків зі сходу виявився настільки потужним, що враження від тих життєрадісних подій навічно закріпилося в німецькій мові. Там слово "hüne" досі означає "страховидло, велетень, гігант".

Не думаю, що німцям та іншим фраєрам* сучасності захочеться перевіряти циклічність повторень історичних подій. Адже через 8 століть по гунам у Європу прийшли монголи і тоді лише недалекоглядна проєвропейська політика Данила, героїзм захисників Києва та інших міст Руси-України уберіг Європу від чергового Великого переселення народів. І знову непомітно пролетіло 8 століть. І знову кордони України турбують життєрадісні алтайці. На цей раз буряти. Скептикам нагадаю, що власне гунів була жменька і сини Чингізхана для завоювань отримали лише по 4 тисячі власне монгольських воїнів. А про Китай забули? Їхнього людського і валютного резерву вистачить щоб наклепати за рік-два декілька мільйонів сталевих коней, посадити на них декілька десятків мільйонів розкосих чоловічків і Остаточне переселення народів стане реальністю.

Та є одна заковика під назвою "Україна". Вона може знову проливати кров своїх героїв захищаючи фраєрів*. А може домовитися про східний кордон по Уралу і західний по Лабі (нам чужого не потрібно) в обмін на декілька коридорів у Європу по своїй території для згаданих вище сталевих коней. Тоді і про безвіз згадають, і про ненадану летальну зброю згадають, і запропонують списати всі мільярдні борги (диваки, хто ж їх буде віддавати), і поляки заповажають Степана Андрійовича та повернуть наші Західні Землі разом з виселеними у 47-му, і … Та буде пізно.

У рамках Мюнхенської конференції відбувся український ланч, відбулися і корисні для України зустрічі, але "родзинки" не відбулось. А буряти поруч і чекати побратимів довго не будуть.

* Поза кримінальним жаргоном, фраєром можуть назвати людину, яка видає себе вище, або взагалі не тим, ким вона є.