24 серпня 1991 року Верховна Рада України ухвалила рішення про взяття під свою юрисдикцію усіх розташованих на українських теренах військових формувань Збройних сил колишнього СРСР, та про створення одного з ключових відомств — Міністерства оборони України. Отже, під юрисдикцію України перейшли: 14 мотострілецьких, 4 танкові, 3 артилерійські дивізії та 8 артилерійських бригад (9 293 танки і 11 346 бойових машин), 4 бригади спецпризначення, 9 бригад ППО, 7 полків бойових вертольотів, три повітряні армії (близько 1 500 бойових літаків) і окрема ракетна армія. Загальна чисельність військ в Україні нараховувала близько 980 тисяч осіб.

На момент здобуття незалежності Україна мала третій за величиною ядерний арсенал у світі. Стратегічні ядерні сили, дислоковані на території України, мали 176 пускових комплексів міжконтинентальних балістичних ракет, які мали на озброєнні 130 ракет класу РС-18 (СС-19) і 46 ракет класу РС-22 (СС-24), з 1272 ядерними боєголовками сумарно. Крім цього, в України було 44 стратегічні бомбардувальники, а також близько 2500 одиниць тактичної ядерної зброї.

У грудні 1994 року Україна приєдналася до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї. Тоді ж було підписано так званий Будапештський меморандум, згідно якого гарантами безпеки України виступили США, Велика Британія та Росія.

У 1993 — 1994 роках було знято з бойового чергування в 19-й і 46-й ракетних дивізіях 40 ракет РС-18 і знижено ступінь бойової готовості ще 46 ракет класу РС-22 та їхніх пускових комплексів.

У жовтні 1999 року згідно угоди між урядами України та Російської Федерації до Росії передані українські важкі бомбардувальники Ту-160, Ту-95МС, крилаті ракети повітряного базування великої дальності класу Х-55 та відповідне обладнання.

Останній стратегічний ядерний носій в Україні було ліквідовано у 2001 році відповідно до Договору про скорочення стратегічних наступальних озброєнь. А 2009 року було ухвалено спільну американо-російську заяву.

Кожен із зазначених документів містив гарантії безпеки як з боку США, так і з боку Російської Федерації. Але сьогодні російський агресор використовує у війні з Україною і зброю, що було їй передано українською владою. Якби влада була більш далекоглядною, у нас тепер не було б трагедії Бучі, Ірпіня, Харкова, Маріуполя та інших міст і селищ України!