Сьогодні багато говорять про те, що Росія може здійснити новий, широкомасштабний наступ на територію України. Зрештою, такі загрози існували ще з часів проголошення незалежності Української держави. І були реалізовані в 2014 році. Ці загрози продовжують зберігатися – щоб не говорили окремі політики про замирення з Росією. Але були часи коли українські війська стояли біля стін Москви.

Нещодавно Верховна Рада України прийняла постанову згідно якої в Україні вперше на держаному рівні буде відмічатися ювілейна дата — 405 років з часу походу 20 тисячного війська українських козаків на чолі з Петром Сагайдачним на Москву (Московське царство). Похід відбувся з червня по грудень 1618 року і призвів до поразки Московської держави у польсько-московській війні 1617-1618 років.

У той час польське військо, яке вторглося на терени Московії, вів королевич Владислав, який претендував на московський престол. Однак цього війська не вистачало, щоб вести успішні дії проти московитів. На допомогу прийшов Сагайдачний, зорганізувавши для походу близько 20 тисяч козаків. Останні здійснили низку вдалих воєнних операцій, дійшовши до Москви.

Із жовтня до початку грудня 1618 року польські та козацькі війська тримали в облозі це місто. Однак взяти штурмом його не вдалося. Та все ж становище Московії було важким. 11 грудня 1618 року московити пішли на укладення перемир'я з Річчю Посполитою, яке отримало назву Деулінського. Відповідно до його умов, Річ Посполита отримала такі українські землі, як Чернігівщина й Новгород-Сіверщина. Останні стали «козацькими територіями» і згодом відіграли помітну роль в українському  етногенезі. Якби вони далі лишалися за Московією, як, наприклад, це сталося з Курщиною та Брянщиною, то це привело б до їхньої московізації. Тобто союз поляків та українських козаків у даному випадку виявився корисним для українців.

За інформацією історика Дмитра Яворницького по прибутті до Києва після Московського походу Петро Сагайдачний прийняв титул «гетьмана України».

Саме за часів Сагайдачного і значною мірою завдяки йому відбулося остаточне оформлення Війська Запорізького не лише як військової сили. Українське козацтво оформилося як соціальний стан із певними правами, своєю становою свідомістю й політичними претензіями. Козаки стали суб'єктом відносин у Речі Посполитій. Свідченням цього стали укладені Вільшанська угода в 1617 році та Роставицька угода в 1619 році – перші угоди між запорожцями й королівською владою.