Традиційно у серпні відзначаються три свята, пов'язані з Ісусом Христом, які за церковним звичаєм називаються перший, другий і третій Спас.

14 серпня (1 за старим стилем) святкується перший Спас — Походження Чесного і Животворящого Хреста Господнього. Слово «походження» означає хресний хід, з яким в цей день виносився Чесний Хрест Господній в Константинополі. Свято було встановлено в зв'язку з подією, коли візантійському цареві Мануїлу довелося в цей день вийти на війну проти сарацин. Перший Спас в народі називається також медовим, тому що суворі охоронці народних звичаїв тільки з цього дня починають їсти мед після освячення його в церкві.

14 серпня християни також вшановують пам'ять семи старозавітних мучеників — братів Маккавеїв (Маккабі), їхньої матері Соломонії та вчителя Єліазара. На Русі християнське свято мучеників Маккавеїв переплелося з язичницькими обрядами і звичаями. Тому в народі це свято називають «Маковей» і вважають, що на столі в цей день має бути присутнім мак і страви з маку. При цьому зв'язок маку з мучениками Маккавеями суто звуковий і жодного відношення до святкування пам'яті святих мучеників не має. Так що «героєм» медового Спаса, крім власне меду, є ще і мак.

19 серпня (6 за ст. ст.) святкується другий Спас — Преображення Господнє. Ця важлива подія в земному житті Ісуса Христа сталася незадовго до його страстей і описана в Євангеліях, як явище Божої величі і слави Спасителя перед трьома найближчими учнями Петром, Яковом та Іоанном під час молитви на горі Фавор. Свято Преображення називається ще в народі яблучним Спасом.

29 серпня (16 за ст. ст.) святкується третій Спас — пам'ять Нерукотворного Образа Господа Ісуса Христа. Третій Спас в народі називається горіховим або ще інколи хлібним.

Вважається, що назва всіх трьох свят походить від прізвиська Ісуса Христа Спаситель (скорочено Спас), яке пророкував архангел Гавриїл під час Благовіщення. Однак виникнення саме такої назви (Спас) тісно пов'язане також із київським князем Володимиром Святославичем, тим самим, що хрестив Русь і визнаний церквою святим і рівноапостольним.

Одного разу князь Володимир опинився в крайній небезпеці через печенігів. Як повідомляє давньоруський літопис, на річці Стугні князь побудував місто Василів (сучасний Васильків Київської області). Коли до міста підійшли печеніги, Володимир вийшов назустріч їм з нечисленним військом, але був розбитий і змушений був рятуватися втечею на коні. Ховаючись від переслідувачів, князь сховався під мостом біля Василева. Надія залишалася тільки на Бога. Чекаючи під мостом появи ворогів, князь гаряче молився Богу і дав обітницю, що якщо спасеться, то побудує у Василеві храм на честь цього дня. А було це в день Преображення Господнього 19 серпня 996 року. Печеніги не здогадалися заглянути під міст, проскакали далі і, так і не знайшовши князя, повернулися в свої межі. Князь Володимир зрозумів, що уникнув полону і врятувався дивом. На знак подяки Богу і на честь свого порятунку він звів у Василеві Спасо-Преображенську церкву.

З тих пір свято Преображення Господнього на Русі стало іменуватися також Спасом, а оскільки в серпні були ще два свята, пов'язані з ім'ям Ісуса Христа, їх також стали називати Спасами. При цьому всі три Спаса немов би пов'язують між собою дні Успенського поста, який триває з 14 по 28 серпня.

Так і виник християнський цикл з трьох Спасів, в якому поєдналися візантійська традиція, давньоруська літописна історія та язичницькі вірування давніх слов'ян, пов'язані зі збиранням урожаю.