В Україні майже завершився процес декомунізації згідно відповідному Закону. Зовсім недавно з мапи зникли останні комуністичні назви Дніпропетровськ, Кіровоград та інші. І це добре. Відбувається процес відновлення історичної справедливості. Проте чомусь ніхто не згадує, що в Україні залишається ще багато символів імперської Росії.

Як, наприклад, стосовно назви міста Павлоград, названого на честь імператора Павла І? А як вам монумент у Полтаві на честь перемоги царя Петра І над шведами? Або пам'ятники Катерині ІІ в Одесі чи Олександру ІІІ на станції Борки під Харковом? Можемо ще пригадати численних двоголових орлів на церквах Московського патріархату та пам'ятники царському сатрапу Суворову, яких в Україні виявляється не менше, ніж пам'ятників радянським воєначальникам. 

До речі, самі росіяни особливо не переймалися з цього приводу. Одразу ж після анексії Криму в Севастополі було демонтовано пам'ятник українському гетьману, видатному полководцю і флотоводцю Петру Сагайдачному. Тому самому, що «необачно» здійснив похід на Москву. Закриті майже всі українські школи, включно з єдиною україномовною гімназією в Симферополі, яку до речі Україна будувала за власний кошт. В Москві фактично знищена Українська бібліотека, також єдина.

Можливо, це і є той рідкісний випадок, коли нам потрібно перейняти приклад у наших північних «небратів». 

Але чи буде колись у нас Закон про деімперіалізацію? Чи Україна і надалі бережно зберігатиме символи «русского мира»? Сьогодні, під час російсько-української війни, яку підступно розв'язав кривавий кремлівський режим, це питання стає як ніколи актуальним. Після нашої Перемоги над ворогом держава обов'язково має запустити процес деімперіалізації в Україні.