Після здобуття незалежності Україна прийняла стратегічний курс на євроінтеграцію і висловила наміри якомога швидше приєднатися до Європейського співтовариства. Саме тому на державному рівні було встановлено свято День Європи, яке відзначається з 2003 року кожної третьої суботи травня.

Протягом десятиліть Європа була для українців своєрідною fata morgana — вона то наближалася, то віддалялася, а то й взагалі зникала. Нещодавнє рішення Ради міністрів ЄС про надання безвізового режиму для українців стало першим кроком на цьому нелегкому шляху України до Європи.

А чи знаєте ви, що державний прапор України міг би мати інший вигляд? Так, ще в листопаді 1917 року в статті в газеті «Народна воля» Михайло Грушевський писав: «Найбільш просто можна було б узяти за знак нової України золоті (жовті) зірки на синім тлі, за кількістю земель нової Української республіки...». Цих зірок (за кількістю земель) мало бути тридцять і розташовувались вони так само, як на американському прапорі. Однак за іншим варіантом зірок мало бути сім (за кількістю букв у слові «Україна») і розташовувались вони по колу. Майже такий самий прапор має зараз Європейський Союз.

Прапор ЄС було затверджено 9 грудня 1955 року. В офіційному поясненні до рішення комітету міністрів Європейської ради від 9 грудня 1955 року по прийняттю прапора говориться наступне: «На тлі блакитного неба західного світу зірки символізують народи Європи в колі, знак єдності». Що стосується кількості зірок, то спочатку пропонувалося, що їх має бути стільки ж скільки країн-членів ЄС. Однак Європейська рада внаслідок політичних причин не дійшла згоди з цього питання, тому було вирішено, що кількість зірок буде незмінною і дорівнюватиме дванадцяти, оскільки це число «символізує досконалість і повноту ... Як дванадцять знаків зодіаку представляють весь всесвіт, так дванадцять золотих зірок стоять за всі народи Європи, і за ті, що поки ще не можуть брати участь у побудові Європи в єдності та мирі».

Як бачимо, Грушевський передбачив не тільки кольори майбутнього прапору ЄС (синій та жовтий), але й фігури на ньому (зірки) та їхнє розташування (по колу), і помилився лише в їхній кількості. Тож варто вважати Михайла Сергійовича не лише батьком українських державних символів, а й батьком наших євроінтеграційних устремлінь.