Не перестаю повторювати як же ж я люблю свій край. Його унікальну культуру, менталітет та мову. Так, ми розмовляємо швидко. Так, нас важко зрозуміти. Але все це тому, що всередині вирує вогонь. Ми, західняки, народ жвавий і енергійний. Бо ж ніколи розслаблятись, весна надворі крумплі/картоплю/ треба саджати.

Поки я ще не зайнята на городі, ось вам чергова порція словничка закарпатських слів.

У нас гарна природа. Ліси. А в лісах живуть різні тварини. Але в певний період часу, бідні тварини не мають спокою. Це період, коли дозволено Вадаску. «Вадаска» [вадáска] — полювання, «Вадасник» — мисливець. Закарпатські чоловіки полюбляють це діло. Так. А після вадаски з'їсти печеної дичини(м'яса впольованого звіра), випити палиночки/горілки/ і поділитись історіями. Що ж з тих історій правда, а що вимисел знають лиш ті, що розповідають.

- Та кіби ви знали. Та я тої зими такого дикуна стрілив. Ми його ледве у фаркоп поклали, і то головов по земли чер. Два мийтри. Я думав ош роздере ня. Єден патрон у пушці. Но, не ростіряв ім ся. Прямо у чоло. Йой, моя тушонок назакладовала, а ковбасів наробилисьме. На цілий рік доста.

- Та, Мішку, не розказуйте. Таких дикунів і ниє. Та з вас такий вадасник, як із мене балерина.

- Не кажіть Іванку. Файна з вас балерина би бола. А я, так ми Боже, што так і боло.

*Дикун- дикий кабан.

*Два мийтри — тут 200кг.


Що я все про чоловіків, мало і про жінок розповім. А яке в жінок улюблене заняття? Правильно, вадитися зі своїми чоловіками, бо та, перебачте, скотина, два дня з вадаски домів не приходила. Телефон виключив. Прийшов «на автопілоті» без пушки і без дичини.

Думаю ви здогадалися, що слово «Вадитися» [вáдитися] означає сваритися. Так, ми закарпатські жінки дуже емоційні. І під час вади/сварки/, як у нас кажуть: «Потя на хижу не сяде». Це точно. Також по хаті можуть літати різні предмети вжитку — посуд, кастрюлі і все таке. Це вже, якщо дуже рознервувати закарпатську жінку. А так ми добрі. Чесно вам кажу. Я по собі знаю.

*Потя — пташка.

*Хижа — хата.


Знаєте, щоб зрозуміти красу нашого краю, щоб зрозуміти нас, місцевих жителів треба приїхати і все то видіти на свої очі. «Видіти» [вИдіти]- бачити, «Увидіти» — побачити, «Вижу» — бачу, «Увижу» — побачу.

Іван каже: «Вижу зайця!

Стріляйте лем куме!»

А кум уже нализався

Палиночки дуже.

Як поцілив кум у дуба

Та й гілка упала.

Та й Івану та й по чубу,

Так файнезно дала.

Сидить Іван, матом криє

А кум лем смієся:

«Видиш, ош я уже п'яний

Рука ми трясеся.»

От так коротенько про деякі слова і звичаї Закарпаття. На сьогодні все. Далі буде...