Дуже символічно, але повністю очікувано є те, що в день святкування річниці Конституції України, та напередодні президентських виборів та ймовірної зміни влади, питання конституційної реформи було підняте на максимально високий рівень дискусії!

На цьому етапі нашого політичного розвитку, і кризи дуалізму влади, про необхідність змін до конституції говорить майже кожний кандидат в президенти і майже кожний політик, який претендує на місці владної верхівки.

За новітньою українською традицією «першою скрипкою» в питаннях змін до Конституції завжди виступав діючий гарант. Цього разу очікування президентського привітання на честь свята ще й обросли очікуваннями можливої заяви Порошенко про дострокові вибори, які він може ініціювати як один із сценаріїв своєї виборчої кампанії. Та президент, вкотре, розчарував не зробивши і не сказавши нічого! А більш точно – нічого нового! Все звелося до пропозиції закріпити у Конституції вступ України в ЄС та НАТО, і створити Кримськотатарську автономію, але це ми вже чули… Чесно кажучи, мене «не зачепило»… Тим паче, всі чудово розуміють всю складність пошуку 300 голосів під куполом парламенту… Тому думаю, що це не більше ніж розмови, та спроба відповісти на вимоги часу.

Іншою показовою частиною великої дискусії є пропозиція Тимошенко щодо «Нового суспільного договору», який вона презентувала на своєму великому форумі, що відбувся 15 червня, та ознаменував умовний початок передвиборчої кампанії. Масштабність підходу Тимошенко, щодо «перезаснування країни», вимагає великої кількості часу та зусиль для окреслення конкретної концепції конституції, про що вона сама повідомила, сказавши, що форум 15 червня є лише першим серед багатьох наступних… Ну що ж, поживемо – побачимо…

І ось вчора, один з перших, хто почав разом з Тимошенко, свою велику кампанію, лідер партії «Основа», Сергій Тарута, також презентував свою концепцію Народної Конституції. Цікавою особливістю є те, що на відміну від всіх інших, як він сам пише, цей «унікальний документ», має конкретний зміст.

В цьому документі, змістовно прописується політичний порядок денний, трансформація інституту президентства, детально описується вся система влади. Позитив полягає в тому, що суспільству представлена системна концепція змін, а не просто гасла. Документ настільки пропрацьований, що навіть містить схему нового Офісу Президента. Хоча слід зазначити, що в запропонованій концепції Сергія Тарути є і певні проблеми.

Проаналізуємо в розрізі позитив/негатив.

Позитиви:

• перетворення України на парламентську республіку. Абсолютно чітка і зрозуміла позиція, яка враховує сьогоднішню реальність. По останнім соціологічним даним, сьогодні в Україні не має загальнонаціонального лідера. Існує потреба в досягненні консенсусу, і тому парламент як раз і може стати майданчиком прагматичного компромісу у формуванні державної влади з точки зору рівномірної представленості інтересів всіх регіонів у владі, в принципі. Крім цього, у Сергія Тарути, у цьому положенні проглядається власний суб'єктивний інтерес, а саме: він не є національним кандидатом в президенти, всіма своїми діями він показує, що може бути прем'єром-технократом;
• Президенту надають роль арбітра. Цей підхід буде нормативно закріплений у вигляді відповідальності глави держави за дотримання розмежування трьох гілок влади. Ще один дуже важливий аспект, що передбачається обмеження сили Актів Президента. Наприклад, у сфері зовнішньої політики та національної безпеки передбачається, що Президент здійснюватиме керівництво цими сферами через Прем'єра і уповноваженого міністра, а акти Президента України по цих напрямках будуть скріплюватись Прем'єром і окремим уповноваженим міністром відповідно. Такий підхід може нарешті поховати дуалізм української влади, який загубив нашу країну;
• пропонується визначити процедуру імпічменту Президента. На жаль, це питання наразі не врегульовано, тому Президенти ніколи не відчували за спиною якогось подиху закону, що їх можна відірвати від кормушки;
• децентралізація влади на користь органів місцевого самоврядування. Теза у концепції Тарути наповнена конкретикою — повноваження передаються разом з коштами.
• введення контрактної армії. Чому відніс до позитиву? Тому що в баченні Тарути, ця норма на пряму залежить від успішної промислової політики. Тобто, це вже не просто гасло, а зобов'язання. Більш того пропонується на законодавчому рівні закріпити конкретні показники, згідно з якими держава забезпечує потреби народу. Така конкретика однозначно знизить рівень спекуляцій, навколо аналізу ефективності роботи будь-якого уряду.

Негативи:

• положення про Антикорупційні органи. Пропонується залишити їх незалежними. Ну, я вважаю, і як показує досвід останніх трьох років, результат ефективнішим не стає від того, що вони просто незалежні. Без політичної волі ці органи нічого не можуть. У цьому контексті, можна було б доопрацювати представлений проект Народної Конституції, щоб створити механізм реальної владної підтримки роботи цих органів? Який допоміг би реально доводити кримінальні справи до логічного кінця;
• проект нової Конституції перевантажений іншими більш детальними питаннями. Наприклад, я не бачу сенсу прописувати в Конституції формат перемовин по Донбасу, або визначення конкретних часових рамок по виконанню Мінських домовленостей можна було б прописати в окремому законі, а не вписувати в Основний закон. Для тексту Конституції підійшла би просто норма про пріоритет мирних засобів у відновленні територіальної цілісності.

Зрозуміло, що не буває ідеальних документів. І проект Народної Конституції Тарути не ідеальна. Взагалі, політичний ідеал для мене — це компроміс. Однак, добре що ми бачимо хоча б деталізацію гасел. Набагато гірше виглядають топові українські політики, які зараз розповідають, якою має бути Конституція, а колись входили до коаліції «Європейська Україна», і більш того мали конституційну більшість на початку роботи парламенту 8-го скликання. Так і хочеться запитати, для чого вам потрібна була та більшість, якщо ви не реалізували навіть власні програмні цілі. Тож, давайте більш критично ставитись до всіх проектів конституцій, і пам'ятати, що хтось вже один раз обманював. Тому, для таких політиків як Тарута, які ще нас розчаровували відкривається потенційний базис для того, щоб слова довести справами. Бо інших багатьох кандидатів люди вже багато разів чули, і розчаровувались ними.