Активний період виборчої кампанії дають можливість побачити активність всіх, хто реально претендує на участь в українській політиці. Я продовжую пильно стежити за перебігом передвиборчої кампанії. Хотілося б зазначити, що цей процес багатий на різного роду несподіванки, сюрпризи та протиріччя. Особливо цікаво спостерігати за тим, як деякі політичні гравці задля того, щоб втриматися на хвилі виборчих трендів та певним чином залишатися на поверхні інформаційного середовища, попри внутрішні суперечки, намагаються повторити успіхи своїх опонентів. Проте, чи завжди вдається їм тримати планку? Чи відповідає бажане дійсності? Як демонструють реалії — не завжди.
Сьогодні в Києві відбувся з'їзд «Опозиційної платформи — За життя», головною метою якого була підтримка Юрія Бойка як кандидата на майбутніх президентських виборах. Думаю, що у багатьох це викликало неабияке здивування. Мало того, це є не зовсім логічним. Адже Центральна виборча комісія 22 січня офіційно зареєструвала Юрія Бойка кандидатом як самовисуванця. Окрім того, слід згадати і про те, що дату проведення з'їзду переносили декілька разів. Одразу він планувався на 10 січня, а згодом і на 16 січня. Слід зауважити, що відтермінування у часі, ніяк не поліпшило рівень підготовки. Із попередньо заявлених понад тисячі гостей, вдалося зібрати приблизно 700, більшість з яких склали члени політсили. Крім того, відомо, що між представниками новоутвореного союзу не так давно були серйозні суперечки з приводу присутності на заході одного з засновників даного політичного проекту Віктора Медведчука. Проте, як всі змогли побачити, олігарх не тільки знаходився серед учасників, але й мав можливість виступити. При чому його промова тривала значно більше, ніж виступ самого кандидата Юрія Бойка.
Разом із тим, зауважу, що рівень проведення заходу виглядав ще гірше на фоні масштабного форуму, ініційованого чинним президентом Порошенко, хоч і той мав певні недоліки.
Сам з'їзд, класично для заходів Медведчука, проходив в Конча-Заспі на базі футбольного клубу «Динамо», але жодного разу це місце не стало фартовим для політичних походів в українську політику! Можливо це тому, що воно освячувалось для футбольних перемог, а не політичних? Подивимось, як буде цього разу, але щось у мене є передчуття, що певні традиції в українській політиці не змінні…
Як підсумок, дана спроба Юрія Бойка наздогнати темпи опонентів, заявити про себе та створити певну картину підтримки з боку команди була не дуже переконливою. Чи позначиться це на його рейтингах, побачимо згодом.
