Сьогодні питання врегулювання конфлікту на сході України у зв'язку з агресією Росії в Азовському морі та Керченській протоці є особливо гострим. Отже, необхідним є пошук та застосування якісно нових підходів та методів щодо вирішення даного питання.

Разом із тим, реалії сьогодення демонструють певну неефективність переговорів у Мінському форматі, хоча теза про те, що це «безальтернативний сценарій» теж активно розганяється в суспільстві.. Слід зазначити, що зміна представника України в тристоронній контактній групі, напевне, не позначиться на якості процесу. Адже «Мінськ» останнім часом набуває більше декларативного характеру. А введений на п'ятому році війни воєнний стан строком на 30 діб можна розцінювати не більш ніж частину великої політичної гри за ініціативи чинного президента, який продовжує накопичувати «перемоги» перед виборами.

На сьогодні ми чуємо наступне: «Мінський формат» — не дієвий, «Будапештський меморандум» — декларативний, «Нормандських формат» – затягується через внутрішні проблеми країн-учасниць, домовленості з лідерами ОРДЛО – не припустимі і юридично нікчемні, прямі перемовини з Росією – неможливі, бо «нас.там.нєт!»

Варто наголосити, що із всіх можливих варіантів розвитку подій, жодний не буде ефективним, якщо в ньому не буде присутня Російська Федерація, бо будь-який варіант прийнятий без РФ російська влада автоматично відкидає як не прийнятний для себе. А станом на сьогодні Росія чітко заявила, що жодних перемовин не буде проводити до зміни влади в Україні (хоча в разі збереження існуючої влади – мається на увазі до президентських виборів)

Слід нагадати, що свого часу Україна володіла третім за потужністю ядерним арсеналом, а відмовившись від нього ми надали іншим країнам змогу значно зекономити на обороні. Йдеться про сотні мільярдів доларів. Натомість під час домовленостей був закріплений ряд гарантій. Зокрема, згідно із принципами Заключного Акту НБСЄ, були прописані зобов'язання поважати незалежність, суверенітет та існуючі кордони України. А отже, в існуючих умовах ми маємо право вимагати певних дій від країн-учасників тих домовленостей задля захисту території нашої країни від зовнішнього агресора.

Серед політичних постатей вищого рівня, що розглядаються як найбільш реальні учасники процесу від України залишаються два найзатятіші політичні опоненти – це діючий президент Петро Порошенко і лідер соціологічних опитувань Юлія Тимошенко. При нинішньому українському гаранті суттєвих перемін чекати не варто, бо позиція є незмінною від самого початку каденції президента і риторика теж залишається незмінною. А ось у іншого, найбільш реального кандидата в президенти, Юлії Тимошенко позиція є інакшою. ЇЇ вона презентувала на своєму національному форумі «Нова стратегія миру та безпеки», що відбувся 30 жовтня у Києві, та на якому вона презентувала свою ідею оновлення та розширення «Будапештського меморандуму» до формату «Будапешт Плюс» На її думку: «чи не єдиним шляхом, що дозволить комплексно та системно розглядати проблему, є переговори в рамках Будапештського меморандуму», але з розширенням країн-учасниць. Тимошенко пропонує новий формат перемовин за участі країн-підписантів угоди, зокрема, США і Великобританії, а також лідерів Франції, Китаю, Німеччини і Верховного комісару ЄС з питань безпеки. Після президентських виборів, у разі перемоги, нею заплановане скликання міжнародного саміту для прийняття нової стратегії миру і визначення шляхів забезпечення гарантій Україні країнами-учасниками Будапештського меморандуму.

Крім того, нещодавно Юлія Тимошенко зустрілась з Куртом Волкером та Томом Коттоном у рамках робочого візиту до Сполучених Штатів. Під час зустрічі сторони обговорили питання посилення санкційної політики проти Росії та проведення переговорів у форматі «Будапешт плюс».

В рамках Нової стратегії миру, яку представила Тимошенко, йдеться також і про зміцнення української армії. Дана теза лунає і у виборчій програмі чинного президента, однак, яким чином він бачить розвиток Збройних сил України, окрім поетапного нарощування кількості одиниць бойової техніки до кінця не зрозуміло. Крім того, рейтинги вказують на дефіцит довіри громадян до нині діючої влади та прийнятих нею рішень. А отже, кому все ж таки вдасться реалізувати план щодо нарощування потужності української армії та виходу з даної ситуації ми дізнаємося вже в квітні 2019 року.