У ЗМІ з'явилася версія, що Путін хоче скинути Лукашенка, щоб отримати контроль над армією Білорусі. Версія — далеко не нова. І є нюанси.

1) У червні-липні 2020 р. були ознаки, що Путін прагне використати президентські вибори, щоб замість Лукашенка поставити на чолі Білорусі свою людину. По суті, виконавчого російського намісника, який не кидатиметься в усі геополітичні боки одночасно і по черзі. Лукашенко всерйоз вірив, що В.Бабарико – такий ставленик Кремля, заявляв про це у ЗМІ, навіть проводив мобілізаційні навчання в областях, що межують із РФ.

Історія із затриманими в Білорусі вагнерівцями стала приводом, щоб Лукашенко та Путін домовилися, що Росія не підтримуватиме опозиційних кандидатів.

Після виборів у Білорусі спалахнули протести, які були жорстко придушені. У результаті для Лукашенка було обрубано всі можливості для нормальних відносин із Заходом. Залишився лише один варіант: повзти навколішки до Путіна, щоб просити грошей та економічних преференцій та погоджуватися бути російським намісником Білорусі.

Без відповіді залишається питання, наскільки істотну роль в організації білоруських протестів грали агенти РФ. У цьому випадку йдеться не про увесь протестний рух, а про окремі його аспекти і фрагменти.

У 2021 р. Лукашенко вже був у повному підпорядкуванні у Путіна. По суті, він став російським намісником над Білоруссю, а 22 грудня для нагляду над ним і над країною було призначено нового російського посла — Б.Гризлова (довірена людина Путіна, добре обізнана з українською проблематикою).

Є підстави припускати, що Лукашенко ще влітку 2021 р. міг загалом знати про намір Путіна розпочати війну проти України. А у грудні він вже просто не міг не знати про російські військові приготування, бо дав згоду на використання території Білорусі для нападу на Україну. У січні 2022 р. Лукашенко оголосив про навчання за участю військ РФ на білоруській території.

Ані до 24 лютого, ані під час повномасштабної війни диктатор Білорусі не виступив проти війни, проти Росії. Не зробив жодної спроби дистанціюватися від війни.

Очевидно, що Кремль не мав приводу скидати слухняного Лукашенка.

2) Наприкінці червня стало очевидно, що російський наступ остаточно зупинився у східних та південних регіонах України. А починаючи з вересня, російські війська було вигнано або відведено з усієї Харківської області та правобережної частини Херсонської області, яку РФ встигла оформити як свою територію.

На думку багатьох, для Путіна гостро постало питання про додаткові військові сили та новий наступ на Україну з Білорусі. І на думку багатьох, білоруська армія не вступила у військові дії проти України через позицію Лукашенка.

Вважаю, що річ не в його позиції. А в тому, що в оточенні Лукашенка, серед військових та силовиків, у суспільстві загалом сформувалася стійка думка про неприпустимість участі білоруської армії у війні, в якій РФ зазнає поразки. У війні, коли Кремль кидає росіян як гарматне м'ясо. Як гарматне м'ясо можуть бути використані і білоруські військові. Та й показово, що всі держави ОДКБ прямо відмовили Путіну у підтримці, і лише Лукашенко втягнув країну в путінську авантюру.

Це буде крах для всієї правлячої верхівки Білорусі. І тому частина верхівки намагатиметься уникнути краху, якщо раптом Путін вирішить взяти під повний контроль країну та її армію.

Здійснити заміну Лукашенка кимось іншим Кремль не зможе, не маючи повного контролю над білоруськими силовиками. А він не має такого контролю. Можна, наприклад, організувати змову з-поміж високопоставлених силовиків, усунути Лукашенка або посадити під домашній арешт. Але це призведе до розколу верхівки, яка править у Білорусі, а також серед силовиків і військових на всіх рівнях. У Росії масова мобілізація і відправка на війну викликала масштабне невдоволення. І сумнівно, що Кремлю вдасться так вчинити з білорусами, які не бажають ані мобілізуватись, ані воювати.

Спробувавши замінити Лукашенка кимось іншим, щоб відправити на війну армію, силовиків та мобілізованих Білорусі, Кремль втратить контроль над цією країною. Може спровокувати повний вихід Білорусі з війни, зміну режиму.

3) Як і раніше, залишається актуальним питання про те, чи буде армія Білорусі брати участь у бойових діях проти України у форматі спільного угруповання у грудні-лютому?

Навіть такий варіант для білоруської правлячої верхівки має великі ризики з фатальними наслідками.

Влада Лукашенка – це піраміда, на вершині якої він сам, далі – вірні йому начальники МВС, КДБ, армії, центральної виконавчої влади. А під цими начальниками – підлеглі різних рівнів. Піраміда може посипатись на всіх рівнях одночасно.

Жоден образ ворога у вигляді вигнаної опозиції чи далекого Заходу не може бути сильнішим, аніж небажання померти у чужій війні.

4) Щодо версії, про можливе отруєння Макея та Лукашенко.

Cкептично ставлюсь до версії Невзліна, що Макея усунули, тому що він був головною контактною фігурою у спілкуванні Лукашенка із Заходом.

По-перше, Макей був у фокусі уваги російських спецслужб, тобто вони його протягом десятиліть вивчили добре та відстежували його контакти та дії системно. Отже, російські спецслужби мали б змогу отримувати інформацію, що Макей здійснює якісь небажані для РФ контакти із Заходом. Але не від себе він контактував би із західними представниками з приводу виходу Білорусі з війні. Він був просто виконавцем розпоряджень, які надходили «згори».    

По-друге, незамінних людей немає. Більше того: якщо Лукашенко (або хтось із білоруської правлячої верхівки) вирішить вести сепаратні переговори із Заходом, то використовуватиме для цього когось непублічного. Когось, чиї контакти мало відслідковуються росіянами.

Також скептично ставлюся до тверджень Невзліна, що після смерті Макея Лукашенко став більше боятися отруєння. Тому що він боїться давно. Бо ймовірність усунення Лукашенка від влади була ще у 2020 році. І він сам вважав таку загрозу реальною.

А якщо припустити, що Макей вів переговори про вихід Білорусі із Заходом, будучи одним із головних учасників заколоту проти Лукашенка, то тоді версія про отруєння виглядала б більш вірогідною. І тоді було б однаково правильно підозрювати у цьому і білоруські, і російські спецслужби.  

Володимир Воля,

політолог, міжнародник, магістр державного управління.

Експерт у галузі стратегічної аналітики.

28 листопада 2022 р.