Ідея створення для України якоїсь масштабної допомоги за зразком «плана Маршала» може стати реальністю, якщо для цього виникнуть декілька «необхідних» обставин.

Питання щодо можливості створення такого плану допомоги знову було актуалізоване у квітні 2017 року, а дискусія з цієї теми триває вже більше 3 років.

Литовсько-польські ініціативи.

На початку жовтня 2014 року Сейм Литви виступив з ініціативою, щоб держави-члени Євросоюзу створили спільний фонд для надання військової допомоги Україні. Автори ідеї пропонували, щоб кожна держава добровільно перераховувала до цього фонду 1-3% з коштів, які виділяються їм зі структурних фондів ЄС. Тоді голова литовського парламентського комітету із закордонних справ Б.Юодка (один з авторів ідеї) заявив, що запропонована ініціатива має стати схожою на відомий «план Маршалла» для повоєнної для Європи.

14 листопада 2014 року комітети із закордонних і європейських справ парламенту Литви ухвалили резолюцію, в якій закликали до початку дискусії на рівні Євросоюзу відносно заснування програми для надання Україні фінансової допомоги в обсязі 30 млрд. євро протягом 6-ти років. Цитата з документа: «Литва ініціює політичні дискусії на рівні ЄС з Європарламентом, європейськими політичними партіями, державами-членами ЄС, Єврокомісією, іншими відомствами ЄС щодо перегляду бюджету 2014-2020 років з тим, щоб з передбаченого зараз бюджету в 1 000 млрд. євро виділити до 3% на реалізацію нового „плану Маршалла“ для України, і таким чином сформувати інструмент фінансової допомоги Україні, який би досягав 30 млрд. євро».

У листопаді 2014 року під час виступу в Гарвардському університеті Р.Сікорський (на той час спікер Сейму Польщі) заявив: «Закликаю до передачі ноу-хау, експертних консультацій, зокрема консультацій, які допомоли б передати Україні польський досвід. Методика виходу з кризи – повернення до засад, сформульованих Джорджем Маршаллом у 1947 році. Це робота в команді, співпраця». При цьому Сікорський висловився проти того, щоб виділяти Україні фінансову допомогу, бо така допомога часто розбещує.

22 березня 2015 року тогочасний президент Польщі Б.Коморовський, виступаючи на форумі у Брюсселі, наголосив на необхідності запропонувати Україні план фінансової підтримки на зразок «плану Маршалла».

Референдум у Нідерландах та позиція Німеччини.

Ідею створення своєрідного «плану Маршалла» для України у тій чи іншій мірі поділяли чимало німецьких політиків, включно з представниками уряду ФРН.

Наприклад, у лютому 2016 року член ХДС (партія канцлера А.Меркель), голова Німецько-української парламентської групи у Бундестазі К.-Г.Вельман в інтерв'ю українському виданню «Сегодня» повідомив: «Ми працюємо над новою стратегією для стабілізації і розвитку України, разом з українцями. З набагато більш великими фінансовими і політичними зусиллями… Це ще в розробці і не стало частиною офіційної політики. Це ідея ґрунтовного „плану Маршалла“ для відновлення економіки, управління, судової системи і т. д. Якщо цей „план Маршалла“ коли-небудь почне працювати, то тільки під повним контролем і моніторингом (з боку Німеччини)».

Разом з тим, Вельман зазначив: «Європа – це доля України. Але в першу чергу і ви повинні робити свою домашню роботу. Приміром, як робили поляки після підписання Угоди про асоціацію з ЄС більше 20 років тому».

У квітні 2016 року за наслідками референдуму в Нідерландах під загрозою опинилася ратифікація Угоди про асоціацію України з ЄС, і, відповідно, всі можливі варіанти військової, економічної, фінансової допомоги Україні. Лише у грудні був знайдений компроміс, який дозволив розблокувати завершення процедур ратифікації угоди.

Він був закріплений у документі від 15 грудня 2016 року із назвою «Рішення глав держав і урядів 28 держав-членів ЄС на зустрічі в рамках Європейської Ради щодо Угоди про асоціацію». Зокрема, в пункті "D" було зазначено наступне: «Угода підтверджує прихильність Союзу до підтримки процесу реформ в Україні. Угода не вимагає додаткової фінансової підтримки з боку держав-членівдля України і водночас не змінює суверенне право кожної держави-члена визначати характер і обсяг двосторонньої фінансової підтримки України».

Отже, це означає, що будь-який план надання допомоги Україні на зразок «плану Маршалла» не може існувати під егідою Євросоюзу (як офіційна програма ЄС), однак не заперечується можливість реалізації такого плану однією чи декількома-державами членами на національному чи міждержавному рівні.

У грудні 2016 року (вже після досягнення компромісу по ратифікації Угоди про асоціацію) отримала уточнення і офіційна позиція Німеччини відносно такого можливого плану. Під час конференції «Аудит зовнішньої політики України», проведеної громадською організацією «Інститут світової політики», посол ФРН в Україні Ернст Райхель висловися проти створення якихось планів надання допомоги на зразок «плану Маршалла».

«Я не згоден із тими, хто просить план Маршалла для України, з дуже простих причин. На глобальному рівні є дуже багато капіталу з низькою відсотковою ставкою. Питанням є те, як привабити цей капітал… Якщо Україна запропонує відповідні умови, які будуть гарними і надійними, то не буде нічого магічного у тому, що міжнародний капітал прийде в Україну і використає наявні можливості… Коли ви це зробите, то вам уже не треба буде міжнародної урядової допомоги від платників податків інших країн, щоб підтримувати Україну. Оскільки Україна стане самодостатньою країною для ведення бізнесу».

Тобто, влада в Україні повинно більш ефективно проводити реформи, покращувати умови для інвестицій та розвитку економіки, і тоді не будуть потрібні жодні «плани Маршалла» для надання фінансової допомоги за рахунок платників податків інших держав.

Що означає квітнева резолюція ЄНП?

1 квітня 2017 року на мальтійському конгресі Європейської народної партії було ухвалено резолюцію із закликом до країн-членів Євросюзу розробити довгостроковий план підтримки України. Цитата: «Європейський союз і країни-члени мають розробити двосторонні та багатосторонні програми, що включають негайну військову, гуманітарну й економічну підтримку, просування демократичних реформ та підтримку довгострокової зовнішньої політики України з Європейської та Євроатлантичної інтеграції».

Тобто, йдеться про можливість створення механізму надання допомоги, яким свого часу був «план Маршалла».

Резолюцію підтримали й представники очолюваної А.Меркель партії ХДС, яка входить до складу ЄНП. Що це може означати?

Резолюція із закликом розробити – це заклик розробити. Оскільки це документ політичної партії (навіть дуже впливової), то він жодним чином не може зобов'язати Європарламент розробляти такий план. Параметри плану, умови, за яких може надаватися допомога Україні, – все це визначатиметься під час розробки, якщо її розпочне ЄП.

Отже, підтримка цієї резолюції ЄНП партією А.Меркель зовсім не скасовує тієї позиції Німеччини, яку у грудні 2016 року посол Райхель озвучив під час конференції у Києві. Більше того, фінансовий аспект може стати жорсткішим через те, що з Євросоюзу виходить один з трьох найбільших спонсорів – Велика Британії, а витрати інших спонсорів теж мають тенденцію до зростання. Невідомо, вийде вона з Євросоюзу чи передумає, але поки триватимуть переговори про вихід бюджет Євросоюзу вже не матиме британських внесків. Витратна частина зростає, а дохідна частина вже суттєво зменшилася, і жодна з держав-спонсорів не налаштована на збільшення розміру свого внеску.

Так що підтримка партією А.Меркель резолюції про розробку плану допомоги Україні – це поки що красива «політична фігура», політичний жест від Німеччини, Франції, Італії, Нідерландів у бік східноєвропейських держав-членів Євросоюзу, які переважно і просувають ідею такого плану.

Що стосується пропонованих параметрів для «плану Маршалла» для України, то, в принципі, вони поки що не дуже відрізняють від литовських пропозицій осені 2014 року. Один з авторів проекту плану, підтриманого ЄНП, депутат парламенту Литви, колишній прем'єр-міністр цієї країни А.Кубілюс повідомив, що йдеться про йдеться про виділення 5 млрд. долл. США щорічно потягом 6-ти років.

Тобто, хтось у Євросоюзі повинен виділити 300 млрд. долл. США для допомоги Україні. Хто ці «хтось»? Список спонсорів Євросоюзу – невеликий, і там немає Литви та Польщі. А позиція Німеччини вже була наведена, і іншої поки немає.

Також важливо, що і сам А.Кубілюс не вважає можливим надавати Україні допомогу безумовно. «Ми чітко говоримо, що „план Маршалла“ повинен містити умови. З боку України має бути чітка програма реформ, які будуть умовою отримання цих грошей».

Умови для появи «плану Маршалла» для України.

1. Ефективна боротьба з корупцією, судова реформа.

2. Реформи, які створюють умови для притоку інвестицій, економічного зростання.

3. Завершення війни на сході України, врегулювання конфлікту. Ніхто з провідних економічних держав не погодиться вкладати великі кошти, коли частина їх витрачатиметься на війну, яка заважає економічному зростанню.

Отже, цілком можливо, що США, Німеччина, Франція та інші «спонсори» запропонують Україні кількарічну масштабну програму фінансової допомоги на економічне відновлення, але на період після врегулювання на Донбасі.

Не виключено, що така пропозиція може бути озвучена вже найближчими днями чи тижнями. Бо у команди президента США Д.Трампа з'явився сенс в тому, щоб домогтися у найближчий рік повного виконання мінських угод.

Важко сказати, про яку суму, і про які саме види допомоги може йтися. Щодо термінів, то це може бути не 6-річний план, а розрахований на 3-4 роки.

Володимир Воля