Територія Луганської області розділена на північну та південну частини річкою Сіверський Донець, яка тут протікає від Лисичанська, Сіверодонецька – до Луганська. При цьому Лисичанськ знаходиться у південній частині області, а Сіверодонецьк – на протилежному березі.
Південну частину повністю захопили (крім частини Білогорівки) російські війська наприкінці червня, коли українські сили змушені залишити Сіверодонецьк, а потім відійти з Лисичанська. Після цього росіяни зайшли на територію Донецької області, зосередили свої ресурси на спробах захопити Бахмут і Соледар.
У вересні російські війська втратили значну частину Харківської області – межиріччя Сіверського Донця та Осколу (Балаклея, Ізюм, Куп'янськ, Великий Бурлук, Вовчанськ).
Росія не мала часу і ресурсів, щоб облаштувати оборонну лінію по східному берегу Оскола. Російське командування було впевнене у міцності своїх позицій у міжріччі Сіверського Донця та Осколу, але українські війська змусили окупантів до втечі та відступу, у т. ч. на східному березі Осколу.
Луганський фронт (червоний пунктир) – це бої вздовж Сватівської лінії (темно-червона лінія 1).
Російські війська облаштували нову оборонну лінію по річці Червоній у Луганській області. Вона протікає з півночі на південь, а біля Кремінної впадає у Сіверський Донець.
Особливість заселення у степу – це висока щільність розташування населених пунктів уздовж річок.
Уздовж річки Червоної розташована майже суцільна смуга населених пунктів, найбільшими з яких є Сватове, Кремінна, Красноріченське, Міловатка, Нижня Дуванка. Уздовж річки проходять дороги Р-66 та Р-07.
Суцільна смуга населених пунктів – це можливість розмістити гарнізони та гарні укріплення у кожному з них. І при цьому майже не залишати прогалин в обороні. У такій ситуації неможливо оминути якийсь із населених пунктів. А прорвати таку лінію можна, якщо штурмом під взяти контроль один чи два з них.
Зараз Луганський фронт – це бої у межиріччі Осколу та Червоної.
Після Сватівської лінії найбільш суттєвою оборонною лінією російських військ можливо є Старобільська (темно-червона лінія 2). Це суцільна смуга населених пунктів уздовж річок Біла, Айдар, Борова. Уздовж р. Айдар населені пункти розташовані в 2 ряди, тобто на двох берегах. Можливий варіант російської оборонної лінії виключно по річці Айдар (темно-червона лінія 3).
Для українських військ завдання «А» (фіолетові стрілки): прорвати Сватівську оборонну лінію, відтіснити росіян до Старобільська та Білокуракіно. Завдання «Б»: створити загрозу оточення російських військ у Рубіжному та Сіверодонецьку. РФ буде змушена відводити свої війська із цих міст, а також із Лисичанська.
У разі краху Сватівської оборонної лінії Росії доведеться реагувати: або перекидати туди частину військ з-під Бахмута, або намагатися за допомогою резервів ударити з боку Уразова у фланг українських військ у межиріччі Осколу та Червоної. Або завдавати відволікаючого удару з російської території вздовж західного берега Осколу у бік Куп'янська.
Очевидно, що на Луганському фронті (як і Запорізькому) відсутня альтернатива складним боям. Це війна ресурсів та ідей, як обдурити супротивника. Це жорстка та в'язка війна. Але Україна має варіанти, як зламати російську оборону на обох фронтах.
Володимир Воля,
політолог, міжнародник, магістр державного управління.
Експерт у галузі стратегічної аналітики.
17 грудня 2022 р.