У попередній статті йшлося про заяву, що Міжнародний кримінальний Суд (він же – «Гаазький трибунал») вирішив розпочати розслідування воєнних злочинів та злочинів проти людства (людяності) на території України. І про те, що це означає в контексті подій у Києві, а Криму та на Донбасі.

(https://site.ua/vladimir.volya/32608-gaazkiy-tribunal-priyshov-v-ukrayinu/).

Після того (14 грудня) Канцелярією прокурора МКС був оприлюднений звіт, зроблений за підсумками попереднього аналізу ситуації в Україні. (https://www.icc-cpi.int/itemsDocuments/2020-PE/2020-pe-report-ukr-rus.pdf).

З огляду на зміст документу існує потреба зробити декілька важливих уточнень.

Це стосується і розслідування, і міжнародно-правових кваліфікацій, і стратегічних наслідків від цього звіту.

1. Події на Майдані у Києві у 2013-2014 роках.

У пункті 287 згаданого звіту зазначено, що пов'язані з цими подіями питання знаходяться на етапі попереднього вивчення. Після вивчення докової інформації, яка надійшла у 2020 році, МКС зробить висновок.

2. Події в Одесі у травні 2014 року.

Згадуються у пункті 275, що містить опис подій в Україні, які досліджує МКС.

«2 травня 2014 року в Одесі було вбито 40 осіб, коли почалася пожежа будівлі, в якому прихильники федералізації країни (учасники антиурядових протестів) сховалися від протестуючих противників федералізації».

Однак, в подальшому в документі ці події на згадуються при описі того, які норми міжнародного права були порушені.

3. Події в Криму.

Розглядалися в контексті міжнародного збройного конфлікту.

В пункті 277 зазначено: «При проведенні цього аналізу Канцелярія вивчила кілька форм можливих діянь і розглянула як контекст міжнародного збройного конфлікту і окупації Криму, так і різні можливі [правові] кваліфікації збройного конфлікту на сході України».

При цьому МКС виокремлює 2 періоди (пункт 278):

- «починаючи з 26 лютого 2014 року в період, що передував окупації»

- «в контексті окупації території Криму».

В звіті кримські події описані так (пункт 274): «В ніч з 26 на 27 лютого 2014 збройні особи, в більшості своїй одягнені в уніформу військового зразка, щодо яких Російська Федерація пізніше визнала, що це були її військовослужбовці, спільно з місцевими ополченцями поступово встановили контроль над Кримським півостровом. 18 березня 2014 року Російська Федерація оголосила про офіційному включення Криму до територію Росії. З тих пір Росія продовжує здійснювати ефективний контроль над цією територією».

Термін «анексія» не вживається. Однак встановлення однією державою контроль над частиною території іншої держави і є анексією. При цьому термін «ефективний контроль» використовується у якості синоніма терміну «окупація».

Якщо говорити про смислової відмінності, то варто розуміти наступне:

- ефективний контроль – це не завжди окупація;

- окупація – це завжди ефективний контроль, який забезпечується регулярними військовими формуваннями окупуючої держави.

У пунктах 278-279 міститься перелік злочинів, вчинення яких попередньо вбачає МКС. Там немає злочинів, які вчиненні під час ведення військових дій, збройного конфлікту, але злочини, вчинені окупуючою стороною.

Тобто, воєнні злочини у контексті подій в Криму все таки розслідування, але виключно в частині дій окупуючої сторони. Також розслідуватимуться події, ситуації, які мають ознаки злочинів проти людства (людяності).

4. Події на Донбасі.

Йдеться про розслідування подій, які мали місце на сході України у період з 30 квітня 2014 року.

У пункті 276 зазначено, що на Донбасі у 2014 року мав місце «збройний конфлікт з постійним застосуванням важких озброєнь обома сторонами, в тому числі в житлових масивах». Це збройний конфлікт триває.

У пункті 277 зазначено, що МКС розглянув «різні можливі [правові] кваліфікації збройного конфлікту на сході України».

Однак, зміст пункту 281 вказує на те, що «Гаазький трибунал» не вважає конфлікт на Донбасі міжнародним збройним конфліктом.

«Крім того, якби конфлікт мав міжнародний характер, то були б розумні підстави вважати, що були скоєні наступні військові злочини ...».

Тобто, події кваліфікуються відповідно з додатковим протоколом до Женевських конвенцій, який стосується «не міжнародних збройних конфліктів», тобто не міждержавних.

Але загалом це не впливає на визначення того, що є воєнними злочинами. Вони не перестають бути такими, і винні підлягають покаранню.

Відповідальність Росії в частині подій на Донбасі визначається на підставі інших норм міжнародного права, які саме й стали підставою для запровадження санкцій.

Якщо при розслідуванні конкретних злочинів з'являтимуться конкретні докази участі конкретних громадян, посадових осіб, організацій з Росії у вчиненні злочинів на сході України, то суд вимагатиме їх притягнення до відповідальності.

Кваліфікація подій на Донбасі як не міжнародного конфлікту не є новою. Саме такої міжнародно-правової кваліфікації збройних конфліктів дотримуються міжнародні організації, західні партнери України. Але тут варто мати на увазі, що йдеться саме про збройний конфлікт. У разі міжнародного конфлікту у військових діях беруть участь переважно регулярні формування збройних сил держав, а також відбувається пряма окупація (взяття під контроль) захоплених територій – така, що здійснюється переважно регулярних формування збройних сил окупуючої держави під прапорами окупуючої держави.

З точки зору міжнародного права є незаперечним втручання Росії в події на сході України, в тому числі із застосуванням військових кадрів, техніки, матеріально-фінансової підтримку сепаратистських організації «ЛДНР» та «ДНР». І все явними стають ознаки, що РФ має ефективний контроль над цими організаціями, які контролюють території ОРДЛО. Також в контексті наявності ефективного контролю можна вважати правомірним твердження, що Росія непрямо за допомогою підконтрольних їй організацій «ЛДНР» та «ДНР» контролює частину території України – ОРДЛО. У цьому контексті також не можна говорити про пряму російську окупацію ОРДЛО Росією на відміну від території Кримського півострова, де знаходять російські військові гарнізони та адміністрації та інша управлінська інфраструктура.

З огляду на це цілком справедливим можна вважати твердження про міжнародний конфлікт – між Україною та Росією. По суті, йдеться по непряму війну Росії проти України. Але це загальнополітичне оціночне судження, а не міжнародно-правова кваліфікація.

Йдеться про два різні кваліфікації за різними критеріями.

І головне: міжнародно-правова кваліфікація подій на Донбасі від «Гаазького трибуналу» не є ані визнанням якихось «республік», ані шляхом до їх визнання в подальшому. Може відбутися лише визнання відповідальності керівників організацій «ЛДНР» та «ДНР» за якісь злочини, якщо слідство встановить санкціонування ними дій, які розслідуються. Тобто, без перспективи визнання «республік», але з можливістю визнання відповідальності за злочини.

5. Єдина послідовність.

МКС розглядає як єдину послідовність подій те, що мало місце на Майдані взимку 2013-2014 років, анексію та окупацію Криму, події в Одесі у травні 2014 року та події на Донбасі 2014-2020 років.

Зради немає.

Просто відбувається очищення від політичних міфів, які просувалися частиною українського політикуму. Тому тривалий існували «дві правди». Одна – це міжнародно-правова кваліфікація, якою від початку користуються усі міжнародні організації та партнери України. А друга – емоційно гіпертрофована для подачі українським громадянам.

Як сказав Ісус (за версією євангелія від апостола Івана), «істина зробить вас вільними».

По-перше, розпочинається процес реального неупередженого розслідування воєнних злочинів та злочинів проти людства на території України. І якщо в ситуації з Кримом роль Росії є явною, то розслідування подій на Донбасі – це шлях не просто покарання винних за конкретні злочини, але й по суті — шлях визначення ролі РФ за допомогою міжнародного розслідування.

По-друге. Немає міжнародного конфлікту – немає й перепони для вступ до НАТО, якщо Україна справді підійде до такого рівня готовності.

Володимир Воля,

магістр державного управління, політолог, міжнародник, соціолог

16 грудня 2020 року