Рішенням міністра оборони Шойгу замість генерала С.Суровікіна на посаду командувача об'єднаного угрупування військ РФ в Україні було призначено начальника російського генштабу В.Герасимова. Суровікін був призначений його заступником.

Також заступниками Герасимова були призначені: головнокомандувач Сухопутних військ генерал О.Салюков та заступник начальника генштабу генерал-полковник А.Кім.

Усе це МО РФ пояснило «підвищенням рівня керівництва спецоперацією», «розширенням масштабу завдань» і «необхідністю організації тіснішої взаємодії видів та родів військ».

Що це означає?

1) Суровікіна формально понизили, знявши з посади командувача об'єднаного угрупування військ РФ. Але це зниження — не спосіб покарання, а елемент реорганізації системи управління російськими військами у зв'язку зі зміною масштабів війни та російської стратегії у ній.

Путін призначив Суровікіна командувачем у жовтні, щоб знайти оптимальний вихід із ситуації, яка для російських військ суттєво погіршилась у Харківській та Херсонській областях України. Тоді почалися масштабні атаки по українській енергетичній інфраструктурі за допомогою ракет та безпілотників, РФ була змушена вивести війська з правобережжя Дніпра, облаштовувати глуху оборону у Луганській, Херсонській та Запорізькій областях.

З погляду військової ситуації Суровікін для Путіна загалом був досить ефективним командувачем, хоч і не зміг забезпечити прорив української оборони на Донеччині. А ефект від масштабних атак, які здійснюються за допомогою ракет і безпілотників, став знижуватися через посилення ППО України.

По суті Суровікіна не понизили, а, схоже, вирішили залишити командувачем російських військ на окупованій території Херсонської, Запорізької, Донецької та Луганської областей. Тобто виключно на театрі війни, який останніми місяцями був єдиним, але зараз, можливо, стає головним, однак не єдиним.

2) Герасимов здійснюватиме координацію кількох театрів бойових дій, включаючи можливі допоміжні наступальні військові операції: з території РФ – до Харківської області (у напрямку Вовчанська, Куп'янська), з території Білорусі – до північних регіонів України.

3) У кадрових перестановках немає жодної боротьби «веж Кремля». Тому що такої боротьби немає. Тому що на Путіна ніхто не впливає, а Путін користується всіма як гвинтиками, як інструментами. Як хоче, так і переставляє кадри, як фігури на шахівниці.

4) Немає ніякого удару військових по Пригожину, який нібито набирає вплив. Пригожин – це не самостійний гравець, а вірний опричник Путіна, командувач тіньової опричної «гвардії» — ПВК «Вагнера».

Володимир Воля,

політолог, міжнародник, магістр державного управління.

Експерт у галузі стратегічної аналітики.

12 січня 2023 р.