Впродовж декількох років запитували президентів П.Порошенка та В.Зеленського, чому немає окремого міжнародного переговорного майданчика з приводу анексії Криму?
Проблема не обговорюється в рамках «нормандського формату» та існуючої під його егідою ТКГ, тому що ніхто з учасників переговорів з приводу Донбасу (крім України) не хоче додавати ще й проблематику анексії Кримського півострова.
Найголовніша з причина ж в тому, що Росія відмовляється брати участь у будь-яких переговорах і консультаціях з приводу Криму. І тут все просто:
- у разі спроби внести тему до ТКГ Росія припинить брати участь в мінських консультаціях,
- створення окремого переговорного майданчику неможливо, тому що Москва не надішле туди жодного представника.
Президент Зеленський та представники його команди час від часу обіцяють який такий міжнародний переговорний майданчик. Дивна обіцянка з огляду на її повну не реалістичність з точку зору практичної реалізації.
Але ось виникає дещо інша можливість, яку варто спробувати. Росія не хоче говорити про анексію Криму, а тут вона таки вирішила розказати міжнародній спільноті свою версію по життя півострові, і для цього організовує в рамках ООН відео конференцію, на яку запрошує представників різних держав.
Організовується все за так званою «формулою Арії». Подібні засідання не є офіційними заходами ООН.
Це неформальні конфіденційні зустрічі. Ініціювати та організовувати їх хтось з членів Ради Безпеки ООН
Мета таких заходів — відвертий обмін думками з гострих питань, який здійснюється з такими особливостями:
- в приватному порядку,
- з використанням гнучких процедурних рамок,
- за участю осіб, яких було б корисно заслухати, і тих, кому ці особи хотіли б щось повідомити.
Головує на таких зустрічах ініціатор, який надсилає запрошення членам Радбезу та тим, кого вважає потрібним запрошувати.
Отже, нас цьому засіданні головуватиме Росія. Запрошені представники інших держав можуть брати участь, а можуть відмовитися від участі. Власне, від цього залежить рівень офіційного представництва. Якщо це будуть офіційні уповноважені особи від інших держав-членів РБ ООН, то політична вага таких обговорень зростає.
Крім того, від рівня представництва та кількості учасників може залежати як і для кого така зустріч виявиться корисною. Звісно, що Росія організовує обговорення для того, щоб просунути у світі свою точку зору з приводу анексії Криму. І вона буде модератором цього обговорення.
Але це, все ж таки, обговорення. І замість обурення можливістю участі у цьому заході ЄС, тих чи інших держав, Україна діяти протилежним чином. А саме: попросити керівництво держав-союзників забезпечити офіційних представників у цьому обговоренні за умови, що під час обговорення буде надане слово правозахисникам, громадянам України, які виступають проти російської анексії та змушені були залишити півострів, стати вимушеними переселенцями.
Якщо Росія хоче обговорення, то чому б не допомогти їй організувати обговорення замість політінформації?
Якщо члени Радбезу ООН, ЄС відмовляться від участі у відеоконференції через небажання Росії надати слово представникам України, то це вже буде політичною оцінкою цьому російському заходу.
Це краще, аніж відмовитися від участі авансом, даючи Росії можливість розповідати свою точку зору без суттєвого заперечення з боку інших членів РБ ООН та України.
Масштаб і характер заходу дуже різняться.
Володимир Воля,
магістр державного управління, політолог, міжнародник, соціолог
21 травня 2020 року