До речі, дійсно. Терористи, впевнений, пам'ятають тільки, що Руслана Лижичко на Майдані була вдень і вночі та вигравала гейське Євробачення. Якби вони до неї тоді на Майдані добралися, то придушили-б, мабуть. Її музична творчість навряд входить до їх художніх смаків. Не з політичного приводу, а просто з того, що музика українська і слова також. Для них це, як для мене творчість якогось Кобзона, чи Круга. Не хочу нікого образити, але-ж ми усі люди з своєю палітрою емоцій та вподобань. Можна було відійти від сцени Майдан і замість гімну України за барикадою послухати «Володимирський централ» у беркутят. Двісті-триста метрів всього, а коли і менше.
Тому сама наявність таких відомих людей, як Руслана або той самий Мочанов, що його зараз рвуть усі, потрібна не для того, аби обміняти на три-п'ять заручників більше. Вони не за те торгуються. Взагалі можуть всіх віддати, як будуть напевно знати, що назавтра «північний вітер» (посилання, аби всі розуміли, що як «рупор тоталітарної пропаганди» Борис Рожин писав у відкриту про них у тому році (для власної аудиторії, звичайно), то які ще докази потрібні? побачити на власні очі останній раз в житті, можливо?), як під Іловайськом чи під Дебальцевому ще заручників притягне вдосталь. Може не «північний вітер», а перемир'я...
Для них потрібно єдине, що від нашого «бомонду» можна взяти — «паблік релейшен» собі, зняття з себе відповідальності за скоєні злочини (з таким прикриттям це досить легко) та, наприкінці, основна ціль — вивід з під удару майбутнього трибуналу керманичей з Кремля. Як? Дуже просто. Як Руслана та Олексій росіян там не бачили, а бачили лише Рубана та «смугасте братство», то і агресор тут ніяк не Хуйло, а війна взагалі громадянська.
Усі в світі знають, що це не так, але як Україна сама буде проти — то що тут вже поробиш?
«Померлий перед смертю пітнів...» Чи то померла...
Так от, що я вам хочу сказати. Така поведінка не спасає життя наших дівчат та хлопців на фронті. Вони та населення Донбассу, до речі з самими терористами, що місцеві, зостаються заручниками. Крім них заручниками становляться самі «зірки» і ті люди, що їм довіряють. А таких в них, як не мільйони, то тисячі. Зароблені працею, кров'ю та потом.
І нікого не потрібно підкуповувать. Я не кажу, що Руслана або Олексій — зрадники. Навпаки. Доброту можна повернути проти доброї людини і використати повністю у власних цілях. До речі, як ви не помітили, то Блядімір Блядіміровіч (не будемо сперечатися, що ним тут не пахне, а є тільки «шахтарі Донбасу», бо як він відповідає школяру на питання: «Що там в Україні» — «Нічого. Маю надію переможемо... (останнє речення тихіше)„) саме за допомогою нашої демократії (і не тільки нашої) досягає своєї тактичної мети. Не стратегічної, бо демократія потенційно сильніша за авторитарне правління, а саме тактичної. Починаючи з кримського «референдуму», потім фейкові у «рєспубліках», навіть, чогось я так думаю, у Греції «референдум» за тиждень не просто так відбувся. Греція була потрібна і для газогону, бо з Болгарією та Турцією не склалося і для розшатування ЄС, і для, якщо-б вдалося, нового союзника у Середземномор'ї. Всюди це дозволяла демократія, якої нема в самій РФ. У Греції відразу по руках надавали, хоча тому Ципрасу вже майже втиснули, як у свій час Януковичу, грошей з царсько-руського плеча. Де сам Ципрас зараз? Хутко зник зі своїм популізмом.
Я ще більше нагадаю — ви пам'ятаєте проект «Український вибір»? Там саме такі місцеві і не дуже місцеві швидкі голосування без публічного обговорення були родзинкою процесу. Як я також пам'ятаю бігборди «Українського вибору» стояли у Києві навіть рік тому поряд з боардами на основі карикатурки, що намалював Юрко Журавель.
І пам'ятаю, хто саме сказав автомайданівцям «воювати я вмію», коли йому всього-навсього розписали паркан маєтку. Майже відразу залунало «ми воювати вміємо...»
Не потрібно бути Шерлоком Холмсом, аби не провести крізь ці крапки єдиний вектор, що починається особисто від ВВХ, йде через його кума (і кума жінки Мєдвєдева також, щоб «не втік») Медведчука (який дуже не випадково куратор домовленостей з терористами і досі зав'язаний на наших політиках) і закінчується на особі «гіда-вимінювача» Рубана.
Ось такий досить нескладний ребус, як добрих людей можна разгамселити їх власною добротою та легковажністю. Ще раз повторюю — я нікого не звинувачую. Але Рубану «зірки» не потрібні саме для обміну. «Зірки» у такій роботі взагалі «баласт», якщо честно. Руслани вже не чутно і не видно. Ще трошки — на узбіччє відвалиться Мочанов і хто буде наступним?
Забув сказати про Петро Порошенко. Так, у нього така сама робота, як, здається, у наших «вимінювачів» — домовитися там, де домовитися майже неможливо. І всі його також винуватять. Але спробуйте домовитись з шизофреніком і згадайте «качелі» домовленостей з Янушеску часів Майдану. Думаю ота фраза, що «Шоколадний» сказав у Мінську-2 після 16-годинного трьохстороннього вмовляння «хазяїна Кремля» до Олександра Лукашенка: «Він брудно грає» могла стосуватися і того-ж самого Трупачука, як головного по перемовинам з терористами. Причому невідомо на якому він саме боці. І інакше не домовишся. Ні Меркель, ні Оланд нічим не змогли завадити брудній грі. І у той же час у Дебальцево вмирали та попадали в заручники наші воїни.
І всі це знають. Крім задовбаних телевізором і пропагандистськими інтернет-ресурсами довірливих росіян, та частини українців.
Ну і ВіП-и, котрі втомилися думати...