Історія з російським хлопчиком у трусиках, якого з'їла рибка, виявила одну цікаву річ у мисленні харошіх росіян. Не можна сказати, що це було для мене якимось одкровенням, але все ж таки я часом забуваю з ким доводиться мати справу.

Те, що хорошіє рускіє дорікають нам у нелюдяності, це ще не найсмішніше. 
Хоча зрозуміло, що й у цьому випадку, найправильніше, що вони могли б зробити, – це завалити пиздак, сидіти мовчки і не відсвічувати.
Але це були б вже не рускіє.

Найсмішніше в їх численних коментарях, це на кшталт: «Ви сваім павідєнієм дажи тіх пративнікаф вайни, каториє асталісь, винуждаєті стать зєт-патріотамі»

Єбать! Серйозно?

А чи нам не похуй скільки в тому Содомі залишиться так званих «праведників»? 

Ці ідіоти справді не розуміють, що навіть якщо кількість «пратівнікаф вайни» на Расії, різко зросте втричі, вчетверо, вдесятеро, це на ситуацію на війні ніяк не вплине.

Не-впли-не-ні-як. 

Тому що хороші рускіє — це системно малоєбучий фактор.