Аналітичний матеріал: «УСПІХ ЧИ ПРОВАЛ УКРАЇНСЬКОЇ БОРОТЬБИ З 2014 Р. І ДО СЬОГОДНІ»

1. Стан прихованої російської окупації політичного, безпекового та економічного життя в України до грудня 2013 р..

2. Українська збройна боротьба проти Росії з 2014 р..

3. Українська економічна, політична, соціальна та інформаційна боротьба проти Росії з 2014 року.

4. Успіх чи провал української боротьби. Імовірні шляхи завершення війни. Висновок.

ВСТУП

Україна з 2014 р. веде криваву боротьбу за свою незалежність проти росіян, які докладають чимало зусиль та ресурсів для знищення держави та зросійщення усього населення держави.

Актуальність статті полягає у визначенні та усвідомленні позитивних чи негативних аспектів протистояння, у визначенні їх ступеня загрози та імовірному впливі їх у майбутньому.

Мета матеріалу – пошук на основі дослідження, можливих 3 варіантів для закінчення українсько-російської війни. Визначенні критичних чинників, які безпосередньо будуть впливати на протистояння. Теоретичний прогноз дій української влади після деокупації ОРДЛО у військовій та політичній площині.

Проблематика даної аналітичної роботи полягає у дослідженні української боротьби та визначенні успішності чи провальності протистояння України російській агресії у економічній, політичній, військовій, інформаційних та інших сферах.

I. СТАН ПРИХОВАНОЇ РОСІЙСЬКОЇ ОКУПАЦІЇ ПОЛІТИЧНОГО ТА БЕЗПЕКОВОГО ЖИТТЯ УКРАЇНИ ДО ГРУДНЯ 2013 РОКУ

До грудня 2013 р. українська політика за президенства В. Януковича здебільшого була орієнтована на Москву. Що в свою чергу підтверджується численними політичними співпрацями та вектором розвитку взаємовідносин між Києвом та Москвою. Український президенти В. Янукович, Л. Кучма мали проросійське бачення розвитку України та впроваджували його в життя з метою подальшого інтеграцією в Росію.

- Л. Кучма – намагався дотримуватися паритету між про західним та про східним векторами, тим самим балансуючи рівновагу[1];

_________________________

1 ВВС Україна «Епоха Кучми: десять неоднозначних кроків» https://www.bbc.com/ukrainian/politics/2013/08/130...

- В. Ющенко – про західний розвиток держави[2]. Обрання даного кандидата відбулося через перемогу Помаранчевої революції.

- В. Янукович – політика орієнтована на Росію[3].

Саме за правління В. Януковича та його команди, відбулася різка зміна вектору України на міжнародній арені, обумовлена масовою російською окупацією вищого політичного життя. Це в свою чергу призвело до призначення на керівні посади людей, які мали не тільки проросійське бачення розвитку країни, а й російське громадянство та численні бізнес-інтереси з Росією. Ключові посади України за каденції четвертого президента займали наступні проросійські елементи:

- Андрій Клюєв — голова Адміністрації президента 2010-2014 рр.;

- Андрій Портнов – керував до 2014 р. таємним судочинством України, сприяв ухвалі потрібних рішень суду для режиму Януковича. Влітку 2019 р. повернувся в Україну та продовжив ручне управління судами;

- Володимир Сівкович – заступник голови Ради національної безпеки і оборони України;

- Олександр Якименко – голова Служби безпеки України 2013-2014рр.;

- Ігор Калінін – голова Служби безпеки України 2012-2013 рр.;

- Володимир Тоцький – заступник голова Служби безпеки України 2013-2014 рр.;

- Григорій Іляшов – голова Служби зовнішньої розвідки України 2010 – 2014 рр.;

- Павло Лебедєв — міністр оборони України 2012 – 2014 рр.. Мав російське громадянство;

- Юрій Ільїн – начальник Генерального штабу ЗС України;

- Денис Березовський – контр-адмірал Військово-морських сил України 2012-2014 рр.;

- Сергій Єлісєєв- перший заступник командувача ВМС України;

- Віталій Захарченко – міністр внутрішніх справ України 2011 -2014 рр.;

- Віктор Ратушняк – заступник міністра внутрішніх справ України 2011 -2014 рр.

- Микола Азаров – прем'єр — міністр України 2011-2014 рр. та багато інших. Відповідно призначенням вищеперерахованих осіб здійснювалося за правління В. Януковича та його оточення. Як бачимо вищі ключові політичні та безпекові керівні посади обіймали проросійські зрадники, як послаблювали Україну і готувалися до російської окупації.

Падіння української економіки, яке тривало з 2011 р. (Додаток А), та недбале керівництво політичної верхівки державою, погіршило макрофінансову ситуацію,

_________________________

2 УНІАН «Ющенко: зовнішня політика залишиться незмінною», https://www.unian.ua/world/312025-yuschenko-zovnis...

3 Радіо Свобода «Зовнішня політика Януковича», https://www.radiosvoboda.org/a/1968749.html

і країна потребувала значної фінансової допомоги. Саме ці фактори спонукали В. Януковича звернутись до Російської Федерації за кредитом в сумі 15 млрд. доларів та знижка на газ ціною 268,5 доларів за м3. Обов'язковою умовою стала відмова України від асоціації з Європейським Союзом та покращення взаємовідносин з РФ[4]. Але перемога учасників Революції Гідності змусила проросійське керівництво держави відступити. 22 лютого 2014 р. з експрезидентом втекла частина міністрів, а ті чиновники, що залишились, не бажали брати на себе відповідальність. Тодішньому Голові Верховної Ради О. Турчинову необхідно було відновлювати функціонування державних інституцій та економіку, протидіяти російським гібридним територіальним зазіханням.