А давайте розберемося. Що ж всередині «е-декларування»?
Уявімо ідеальну систему в образі чорної скрині зі входом та виходом. На вході – заяви про власні статки. На виході – два продукти. Перший — впорядкована база всіх декларантів. Другий – база корупціонерів. Отже, чорна скриня – своєрідний сегрегатор, який відділяє злодіїв від невинних. Майже так само, як молочний сепаратор відокремлює вершки від сироватки, коли колошматить їх тривалий час.
Що ж відбувається в реальності, і чи здатна «система» поколошматити декларантів, аби виконати своє пряме призначення? Зазирнемо всередину «чорної скрині» і викладемо на полиці її сюрпризи...
1. «Чорна скриня» виробляє високоякісний продукт під назвою «класова ненависть». Воно і зрозуміло. В воюючій країні, коли громадяни віддають армії останні гривні, а депутати скаржаться, що їм не вистачає на життя і піднімають собі зарплати, засвітка останніми печер Аладіна – це шок. Єдине бажання, котре може виникнути у громадян за цих умов, це – знести правлячу «еліту». Це дивно співпадає зі стратегією дестабілізації від Суркова (хто цікавився, той знає).
2. «Чорна скриня» виробляє фарш, в якому намішано все, що тільки можливо, і досі не знайшлося юриста, який би міг розтлумачити задекларовану маячню.
3. «Чорна скриня» генерує загадки, таємниці. В ній члени однієї родини один одному «не надали інформації» про кількість статків, а самі декларанти – про походження власної багатомільйонної готівки. Система не дає відповіді, як шалені фінансові активи опинилися в руках держслужбовців, бо нема такої графи. «Чорна скриня» приховує податки, сплачені декларантами, при отриманні своїх прибутків.
4. «Чорна скриня» жартує, публікуючи гумористичні новели, казки про св. Миколая, фантастику про трільйони та сценарії «про рюкзаки» від перших осіб держави.
5. «Чорна скриня» викликає співчуття до бідолах, які живуть у палацах, іздять на майбахах, але існують на одну зарплату в декілька тисяч.
Для початку досить, аби постали запитання:
1. Які впроваджено механізми, методики, аби якісно перевірити задекларовану інформацію? Чи закладено в готовій програмі алгоритми автоматизованої звірки даних?
2. Чи достатньо людських ресурсів у НАЗК для здійснення комплексного, а не вибіркового аналізу?
3. Чи підготовано законодавство для покарання декларантів, яких упіймали на корупції?
4. Чи трансформовано судову систему для чесного правосуддя і, відповідно, формування реєстру корупціонерів?
Ні, не чули? Не знали, що системоутворюючими елементами е-декларування мають бути:
1. Стратегія і покрокові алгоритми, яких нема!
2. Якісне технічне завдання від команди експертів, якого (яких) не було!
3. Чесний і відкритий конкурс на розробку системи, якого не відбулося!
4. Досконало розроблений програмно-апаратний комплекс (що не зависає), якого нема!
5. Ефективні швидкі методики перевірки декларантів, яких нема!
6. Ресурс для системної, не вибіркової перевірки, якого нема!
7. Законів, які накладають адекватну відповідальність за корупцію, нема.
8. Інстанції справедливості (реформовані суди або утворений антикорупційний трибунал), яких нема!
Про яку систему е-декларування можна говорити, якщо нічого з системоутворюючих елементів нема де-факто? Тож рано тішитися досягненнями.
На цьому закриваю чорну скриню. Бо час думати, як її наповнити діючими механізмами. Їх перелік – вище.