Я знову напишу про кризу журналістики. Можете ображатись, можете дискутувати, але сучасна українська журналістика продовжує пробивати дно спраглими до безмозкого хайпування на дражливих темах.
Чому це стається? Та тому що журналістами все частіше стають невідь хто, навіть вчорашні інстаблогери та інфлюенсери. Так, і раніше в професію приходили зі сторони: історики, філологи, літератори-публіцисти та економісти, юристи і фармацевти… За однією лише відмінністю — в ЗМК були реальні поважні та з великим бекграундом редактори. Редактори – це не про стилістику і граматику, для цього є літературні редактори, не про коми та орфографію — це робота коректорів. У сучасних інтернет-виданнях вже давно немає таких одиниць у штаті. Здебільшого принаймні. Але був головред, який визначав тональність, смисли та відповідність матеріалів закону, етиці, журналістським стандартам.
Забутий вже і давно нівельований документ. Сьогодні про журстандарти і околозмішні закони згадують тільки у випадках порушення прав журналістів. Кожен знає три свої статті, які дозволяють йому збирати та поширювати інформацію, та про захист діяльності. Все інше мало турбує. А жаль.
Поголовно всі ЗМК зараз на нацрівні і в регіональних новинниках мусують і мусують тему дівчат, які вкоротили собі віку. І тут просто лютий треш і пиздець.
Хлопці, дівчата. Панове та панянки журналісти. Ну це просто йобаний пиздець, вибачте за нелітературний узус, але слів немає. Запам'ятайте вже нарешті, що писати на такі дражливі теми треба ГОЛОВОЮ!!!
Щосекунди, кожної написаної вами літери ви маєте пам'ятати про відповідальність, яку несете перед читачами, особливо зараз, коли доступ до інформації повний, необмежений і загальнодоступний. Пишучи про такі події треба пам'ятати, що ми ніколи. НІКОЛИ не:
• НЕ ГЕРОЇЗУЄМО персонажів
• НЕ ПОШИРЮЄМО ПІБ, персональні дані жертв і їхніх родичів та оточення
• НЕ ОПРИЛЮДНЮЄМО ми, бляха муха, назви препаратів
• НЕ ДОДУМУЄМО, не робимо висновків і НЕ ОЦІНЮЄМО вчинків. Тільки перевірена та офіційна інформація
Кожна третя стаття кричить: у смертях підлітків винні соцмережі. То я вам зараз відкрию таємницю. ВИ несете персональну відповідальність за левову частку подальших самогубств, які стануться в цьому ж ключі. БО:
• Дитина, яка опиниться у схожій психологічній ситуації, імовірніше прочитає назву препарату і з вашого матеріалу. Аргумент, що 40 таблеток будь-чого стануть смертельними – не аргумент. Ви вже дали цілком конкретний алгоритм дій і рецепт.
• Дитина піде шукати в соцмережах той флешмоб, про який до вашого матеріалу не знала і, ймовірно, і не дізналася б.
Читайте, блять. Розвивайтеся. Ваша робота не тільки оперативно подати новину, а й постійно зростати у професії. Майте ж професійну самоповагу. Журналістика — це не скласти з 33 літер текст.
Згадайте чому вас учили в інституті. Поставте собі питання: для кого я пишу, яку мету я переслідую, чи може комусь нашкодити ця стаття, яку користь суспільству принесе мій матеріал. І вичавлюйте з себе, винароджуйте корисну інформацію.
Не отримаєте ви Путліцера за замітку про два (вже наче чотири) самовипиляних життя. Зробіть ґрунтовний матеріал для батьків: поспілкуйтесь з ювенальником, з психологом, з лікарями. Розберіть на кісточки ситуацію, поясніть батькам і підліткам як виявити симптоми підвищеної тривожності, або апатії, або депресії. На що вернути увагу, як говорити з дитиною, як запобігти таким ситуаціям. Здається, що таких матеріалів достатньо, але зробіть свій кращим, бо їх ніколи не буде забагато. Так, це час і ресурс, але ж ми прагнемо до якісного матеріалу, а не до покрокового мануала?
Прочитайте рекомендації ВООЗ і інституту травми. Почитайте на дозвіллі Психологію суїциду. Погортайте вікову психологію. Розберіться в темі. Знання за плечима не носити.
Отут трохи про це писав MediaLab.Online: https://bit.ly/3bfdfrb
Про вплив ЗМІ на зростання суїцидів після новин про них писав Інститут Масової Інформації (ІМІ) отут: https://bit.ly/2NfYk8h
Media Sapiens з рекомендаціями експертів тут: https://bit.ly/3jYXNmY
Про ефект Вертера (мав би знати кожен журналіст з першого дня роботи) отут: https://bit.ly/3auhLCV
І напишіть не інструкцію для дитини, як вийти з планети, а інструкцію для батьків, як не дати дитині провалитись у свої проблеми, відчуття самотності, тривожності, страху перед невідомим, депресію через перше нерозділене кохання врешті решт.
І просто може хтось забув, хтось пропустив повз, ось вам реальний кейс Рини Палєнкової, коли ЗМІ спричинили лютий треш і пиздець у хвилі самогубств, запустивши смертельний челендж, відголоски, якого ловлять уже 6 років. https://bit.ly/3pEUwe5 Просто почитайте хронологію розвитку подій.
Колеги, хлопці і дівчата, я вас усіх люблю і поважаю. Але блін. Ну не можна в таких дражливих темах віддавати перевагу оперативності та клікабельності перед доцільністю та користю/шкодою матеріалу. Якщо не маєте фізично часу на розроблення теми – краще її пропустити. Земля не зупиниться.
Зуб даю.
п.с. ілюстратор з мене слабенький, але суть наче зрозуміла