«Театральна декада»  в Лугандонії презентує чергову комедію

Холодні дощі і пронизливий вітер.

У хаті без вікон стоїть холоднеча.

Та псевдомистецтво не можна спинити –

В дворі на видовище суне малеча.

Бо там обіцяли лялькові спектаклі,

Там дяді і тьоті гратимуть ролі,

Збере телевізія кадрів по краплі

Аби верещати в ефірнім роздоллі.

Кричать мегафони, розносять легенду,

Іде з автоматом при групі конвой:

Ми всє возвращаємся в рашу, домой!

Кого упіймали – дають папірчину

А там – «ізліяніє» волі під дулом,

Мовляв, добровільно іду з України

В болото  брудного московського мулу.

І довго не думай! Патрон наготові,

Лиш звести до скроні цівку металу,

Розписуйтесь вдячно у щирій любові

До водкі-сєльодкі, забувши про сало.

А хто з мужиків годен сісти в окопи

Тому ще й у руки всýчать повістку,

Іди воювати супроти укропів

За склянку водяри й обглодану кістку!

Освячує дійство московський попяра,

Водичкою кропить, і словом, і ділом.

А тих, хто не згоден – чекатиме кара –

У голову батюшка влупить кадилом!

А ось – надзіратєлі, всі іноземні

Приїхали здійснювать пильні контролі:

Буряти, башкири, чеченці нечемні,

Сябри білоруси із власної волі.

Є гості, що з'хались без перепони,

Сусіди із братніх республік-сестер,

Їх  пишуть  в реєстри «Свої. Лугандони»

 Йде обмін гостей з «ел-ен-ер» в «де-ен-ер».

Чекали контролю з кремлівської раші,

Проте не приїхав очільник кремля.

Бо місце достойне його – у параші,

Не прѝйме лайна українська земля.

А діти уже вимагають забави,

Приїхав театр, є вже маріонетки,

Дорослі дядьки грають дивну виставу

Та ще й роздають  всім присутнім газетки.

На шпальтах реклама про світле майбутнє,

Про вольную волю під знаком кремля,

Ось так посадить би в.путня на прутня

По курсу пророка його корабля.

На вулицях, скверах, фасадах будівель

Яскраві у фарбах сіяють білборди,

Достойні ганебних історій архіву,

Де шкіряться раші потворнії морди.

А гасло кричуще, цілком справедливе:

«Ми возвращаємся в рашу, домой!».

Тримайтесь рашисти міцніше за гриву

Ми всіх вас відправим на вічний покой.

Бо дім ваш десь там, за далеким уралом,

Чукотка, камчатка, де білий ведмідь,

Вас люті морози вже там зачекались,

І ваш корабель на причалі стоїть.

Доставить усіх на морозне безлюддя

І серед тюленів проводьте «опрос»,

Поставте для «путі»  на кризі погруддя

Та ще й напишіть «вова вєлікорос».

Бо шкода паперу на ті бюлетені,

Що ви зіпсували друкованим знаком,

Бо ваш РеФерендум, по суті, «до фєні»,

Ним краще підтерти кацапськую сраку…

Віталій КЛІМЧУК