Кремль. Дворєц серед колон.

У палатах – всі вельможі.

Серед зали стоїть трон

А в нім цар, на чорта схожий.

Лисий, злий немов кощей

Про безсмертя тільки мріє.

Перед ним стоїть плебей,

Він читать з бумажки вміє.

То є речник-секретар

Оприлюднювач маразму,

Що, піскову, скаже цар,

Той вторѝть з ентузіазмом.

Цар справляє ювілей,

Сімдесят йому годочків.

Десять літ як той кощей

Бере пенсію візочком.

Авто, яхти і хороми,

Банки, золото, валюта.

Хоч не всі у нього дома

Все ж дожився до салюту.

Фейєрверки і промови,

На концертах піють оди,

Ювіляр бажає крові

І посади воєводи.

Окрім торта, свіч і краму

Принесли мішок паперу,

Там листи і телеграми

Президенту-мародеру.

Їх піськов читає чітко

Давлять вуха децибели,

Перечитує відкритки

Наче млин полову меле:

 

«…Вам вітання від „росцирка“!

Наші клоуни в екстазі,

Підняли ви планку-мірку

Комедійних справ наразі.

Референдум на Донбасі

Вище всіх похвал на світі,

І жонглеру бідоласі

Того навіть не вчудити.

Сім десятків – це не жарти,

Треба вже іти із цирку

Мабуть вам курити варто

Не тютюн а файну ширку…»

 

«…Вєтєрь в харю, а я шпарю,

Відєл я кремльовский трон,

І корона вас нє стáріт,

Ви в коронє как кобзон.

Вєтєрь в харю чудний царю,

Вас куда-то унєсло,

Клíчку вам любезно дáрят

Нє пахан, нє царь– х*йло!

Ви, батяня, нє комбат,

Ваше мєсто на уралє,

Гдє нє в бункєрє сідят

А пашут на лєсоповалє!

                 Музиканти із „ЛЮБЕ“».

 

«…Вас вітають футболісти

І вся армія спортсменів,

Всі ми дуже хочем їсти

Та нема у нас натхнення.

Нас не хочуть визнавати

І не кличуть на турніри,

Горе нам, дурний в нас тато,

Втратив розум він від жиру.

Ви ж борець у кімоно

Вам пора би йти з помосту,

Зачекались вас давно

Стрибуни у воду з мосту.

Камінь вам іще на шию

Дві ноги – в міцний бетон.

Про таку кар'єру мріє

Кожен руській фараон».

 

«…Милий куме, з ювілеєм!

Врятував мене з полону,

І за мной нє заржавєєт –

Стану ножкою для трона.

Шле кума привіт оксана,

Хоче царські башмаки,

Ні, вона від щастя п'яна,

Чи перчатки із руки.

Ми такі, що хочем з тебе,

Щось із царської руки,

Або зірочку із неба

Або срібні п'ятаки.

 

«…За дитинство путнє,

За тривожні дні

Дякуємо, путін,

Ми уже на дні.

Ми ще октябрята

У нас вічна осінь,

Нас усіх за ґрати

Із дитинства просять.

В подушках медалі

Ми готові нести

Вам, в білих сандалях

У поході хреснім.

Аж до мавзолея

Проведем вас в сутінь.

Діду, з ювілеєм,

Старигане путін!»

 

«…Царя храни, владико,

Бо він твій раб навіки,

Вітаю вас із шиком,

Без галасу і крику.

Для вас про тепле місце

Домовлюсь в небесах.

А ви мені коритце

Даруйте у речах.

Люблю я нерухомість

(бо я ж таки монах)

Хоча моя свідомість

Панує в тілесах.

У вірі наша сила,

А віра – у царя.

Що вам служив не зря».

 

«…Любий вово-ювіляре,

Ти прожив немало літ,

Час протерти окуляри,

Поубавити живіт.

Я – твоя подруга мила,

Не красуня, все ж з косою,

Ні, не та, що начудила

Як прем'єрила з тобою.

Я без імені і роду.

Я невчасний гість і баста,

Я не жінка, я колода,

Пора, вова, скласти ласти.

Цього разу попливемо

Ми у даль не в кораблі

І без болісного щему

У країні і в кремлі.

Заберу тебе з собою,

Про це просить цілий світ.

Йдем до вічного покою

Бо ти є старезний дід…»

 

* * * *

Зачитався-зажурився

Речник-глашатай піськов.

Задрімав на троні вбивця,

Сон його міцний зборов.

Сняться все йому вітрила

В сірій вранішній імлі,

Мчить його могуча сила

Кудись в руськім кораблі.

Не в морські яскраві далі

І не в хвилі темно-сині –

Несе фюрера… на палю

Серед степу в Україні.

 

Віталій КЛІМЧУК