Про європейський напрямок розвитку країни зараз розповідає переважна більшість політиків і чиновників. Нам брешуть про реформи, про боротьбу з корупцією, про могутність нашої армії. Хтось звикся із цією брехнею, хтось намагається боротись, а хтось таки має з неї зиск.
Зіткнувшись з поборами в школі, я намагався зрозуміти, чому законодавство про благодійність перетворили на обов'язкову повинність? Є багато можливостей забезпечити заклади освіти необхідним. Починаючи з бюджетів, до яких можна закласти реальні потреби для забезпечення і закінчуючи добровільними благодійними внесками на рахунки закладів. Але ці можливості чомусь не спрацьовують. Чому?
У школах дітям розповідають, як бути чесними, як робити добрі справи, якими мають бути справжні патріоти. А під час уроків для кращого засвоєння пройденого матеріалу проводять платні екскурсії (доберіть потрібне: театри, планетарії, фотографування…). І нічого страшного, що ці ж діти потім сидять до пізньої ночі за домашнім завданням, а батьки як навіжені шукають найкращих репетиторів. Головне, щоб план по наповненню «фондів» школи був виконаний.
Для батьків проводять справжні свята, репетиції до яких теж переважно відбуваються під час уроків, з кульками з демонстрацією різних досягнень. Дуже важливо запросити на свято депутата, що розповідатиме як вони усі піклуються про дітей і вчителів, але потім знову голосують за бюджети, де грошей на заклади не достатньо. Та тепер цей депутат може «допомогти» закладу з депутатських грошей (які отримує з бюджету, тобто це наші податки) і отримати підтримку виборців на чергових виборах.
Якось все це нелогічно, але чомусь вже довго працює. Іноді здається що це якась паралельна реальність.
Чи все ж таки хтось має з цього зиск?
