Вже 20 лютого у приміщенні Державної наукової архiтектурно-будiвельної бiблiотеки iмені В.Г.Заболотного, відбудеться подія, форум, яка для команди організаторів є не дуже звичною та буденною. Сам факт можливості зробити цей форум, як перший крок є надзвичайно важливим, який є спільною роботою багатьох людей. Різних за віком, фахом, темпом життя та інших відмінностей достатньо, але є одне єдине, спільне бачення та розуміння глибини проблеми та можливості змінити ситуацію на краще.
Heritage. Reloading.... Надбання. Перезавантаження.
Що це?! Хто це?! Для кого та навіщо???
Знову гранти пилять подумає більш-менш обізнана людина не особливо вникаючи у зміст. Взагалі-то дарма, цей форум, як і весь проект готувався та робиться за власний рахунок організаторів. Але у такого негативного, байдужого ставлення є розумне пояснення.
Я вже давно сам собі ставлю запитання. Скільки форумів, конференцій, колегій, круглих столів та інших заходів проходить кожен рік в Україні?! Скільки резолюцій, меморандумів та іншого «сміття» підписано ?!
Де хоча би проміжний результат (дорожня карта не враховується) ???? Поодинокі є випадки коли дійсно зроблено корисну справу, але я навіть п'яти не зміг згадати, хоча достатньо ретельно відслідковую певний сегмент і серед великої кількості ....за чотири роки зауважив два реальних приклади. На щастя я не є науковцем або лідером суспільної думки та моя суб'єктивна думка скоріш за все має похибку, але якщо я трішки більше бачу ніж людина з вулиці, уявіть яке враження у людей, які далекі від всього цього та звикли до результату від різноманітних платформ, асоціацій та іншого?! Саме тому задовго до того, коли я сказав своїм колегам в голос слово ФОРУМ тривалий час формував для себе власне бачення зважуючи всі «За» та «Проти». Що з цього має бути, за рахунок чого, яка повинна бути послідовність дій, як розподілити всі етапи, якщо масштаб проблеми колосальний, хто ті люди, які можливо зможуть зацікавитись та долучитись до роботи і ще багато інших питань. Так народилась ця ідея та рішення піти не дуже звичним, нестандартним шляхом запропонувавши припинити «шукати вітряки» змінивши просто підхід до проблеми.
Тепер я спробую пояснити та відповісти на питання, які поставлені на початку та що я чув вже неодноразово від колег. Поїхали.
Що таке Heritage. Reloading?! Чому така назва?! Для кого та для чого робиться?!Все до банального просто. Враховуючи те, що Україна не дуже маленька держава за територією і має багато різних відмінностей, як кардинальних( схід — захід), так і не дуже. Різна культура. Різна віра. Різні народи населяли ту чи іншу територію нашої країни. Різні історичні, вагомі фактори. Різні умови. Різна інфраструктура та логістика , різні можливості та інші вагомі фактори впливу. Але це все сьогодні єдина Україна. Вона дуже різна, характерна і цікава. Навіть можливий розвиток модельного (умовного) продукту, який має в собі оцінку та розуміння потенціалу території, об'єктів культурного надбання, історичного значення та його можливий вплив (на село, місто, регіон, країну), його георграфію та логістичні можливості, та інше. Розуміємо, що реальний потенціал з точки зору можливостей використання може дуже сильно відрізнятися один від одного. В одному випадку реалізація займе багато років та буде складатися з багатьох етапів, а в іншому випадку реалізація швидка, потрібно лише бажання. Немає та не може бути універсального інструменту або рішення для такого питання, але є пул загальних проблем та проігнорованих можливостей, які є однакові для всіх міст та селищ . Це виліковне. Тому я і запропонував перезавантаження, як зміну ставлення до пам'яток, музеїв або територій, як зміну сприйняття та розуміння потенціалу, який на сьогодні лишається по за увагою суспільства. Адже це не обуза та злам, а актив, який при правильному розумінні, оцінки та аналізі всіх складових може стати ще й цінним та перспективним з точки зору розвитку комерційної діяльності. Весь проект, форум це перший крок, спрямований на залучення до активної участі молоді, студентства у поєднанні з бізнесом, який здійснює свою діяльність або має наміри розбудови інфраструктури або іншої діяльності, яка буде мати позитивний вплив на інші сектори економіки на певній території. Така не дуже звична комунікація повинна дати поштовх розвитку нової системи управління пам'ятками та історично значущіми територіями через реальну оцінку надбання, як потенційного активу з довгостроковою перспективою. Студентству в даному випадку, віддана домінуюча роль через цілком зрозумілі обставини. Їм завтра жити на цій землі та саме про їх бачення та розуміння проблем та варіантів вирішення треба принаймні дізнатися. Спробувати почути та зрозуміти їх думки та дати можливість самостійно приймати рішення. Повірити та підтримати сміливі пропозиції, не дати зникнути тому, що може бути тільки в певному віці. Це щире бажання жити, шалений азарт та свіжість розуму.
Я впевнений, що керівництво країни зрозуміє, що запропонована модель може стати основою для формування загальнодержавної програми розвитку регіонів України, туризму, музейної справи та інших напрямків без яких неможливо повернути життя на занедбані території. Саме через «перезавантаження» та майже з нульової відмітки розбудовуви суспільних відносини за принципом довіри, поваги та бажання чути один одного можливо та потрібно донести кожному, що паспорт з написом «Україна», це в першу чергу велика відповідальність у широкому розумінні цього слова, а ще це відповідність тим тисячоліттям, які формувалась, розвивалась та зростала українська нація.
Саме так, принаймні я бачу мету, цілі та основні завдання цієї програми. Я не кажу, що ми все робимо правильно, що це повинно бути тільки так і не інакше, але це перший крок...Тому чекаємо на зворотній зв'язок, грунтовну критику та пропозиції у будь-якій, зручній для вас формі.
З повагою,
Автор ідеї Heritage. Reloading.
Член головної ради УТОПІК
Засновник ІКТЦ «Річкова Брама Києва»
Білецький Віталій
