Мене лякає дегуманізація як така.
Побачивши кадри із Бучі, дуже сладно ставитись до росіян, як до людей. Ті, хто зможуть виплеснути свій гнів на росіян, будуть нищити росіян та катувати полонених.
Ті, хто не зможуть виплеснути свій гнів на росіян, будуть шукати внутрішнього ворога. Вже почались образливі жарти в бік тих, хто поїхав. Далі почнуть плювати в обличчя тим, хто відмовиться щиро ненавидіти.
Людяність — це складний стан. Його легко втратити, та складно відновити. Хай військові думать, як швидше бити ворога. І перемагати у війні.
Потрібні люди, здатні думати вже зараз. Про те як ми будемо жити після війни. Бо такий рівень ненависті та бажання помсти не закінчується із падінням Кремля-Рейхстагу.
Тепер нам зі своєї ненавистю-жаху жити роками-десятиліттями. Комусь потрібно займатись не питаннями перемоги. А миру після перемоги.
