Кожен із вас їздив громадським транспортом. Та, напевно, відчував, коли туда заходили безхатченки (або бомжі, народною). Коли така людина заходить у трамвай, часто починає тхнути лайном. Найчастіше вона має можливість підтримувати гігієну. Але не хоче. Не вважає за потрібним, бо йому це не заважає, а на вас він чхати хотів.

Він пахне лайном, живе у лайні, іноді харчується лайном. Чи має він на це право? Звичайно має. Його життя, його тіло, його діло.

І якщо б він не заходив у громадський трамвай, нам би теж не було діла до його рішення.

Але ж він заходить….

Але ж він тхне на весь салон так, що течуть сльози (Хоча маска трохи рятує). Тобто він перетворює своє рішення на рішення, що стосується всіх присутніх. І це стає не зовсім його діло.

А ще в нашому будинку для одного стояка вимкнули воду, бо текла. Для її ремонту потрібен доступ до труби в сусідньому під*їзду. А власник однієї із квартир зробив у ванній кімнаті шикарний ремонт, зашив труби і тепер не дає до них доступу.

Його квартира, його ванна кімната, його ремонт. Його діло?

Я поки чекаю, коли йому під двері принесуть щоденну порцію лайна мешканці стояка, де вже тиждень немає води.

Мене не турбують хазяї собаки, поки між мною та собакою дистанція у 10 метрів. Мене не турбує вакцинованість родини, поки її дитина не ходить з моєю у садочок. Мене не турбує запах безхатченка, пока вона не їде у трамваї. Мене не турбує ремонт, поки представники облводоканалу мають доступ до стояку із холодною водою. Мене навість не турбують продажні політики, поки ті не починають прийматі хуйові закони.

Це їхнє діло, поки людина зі мною не перетинається. А моя свобода, моя безпека та, подекуди, мій комфорт, не залежить від цієї людини.

Кожна людина вільна їсти лайно. Поки вона робить це дома, та не виходить до інших людей.

П.С. Звичайно, є люди, які опинились у складних життєвих обставинах. Таким допомагають, вони заслуговують на підтримку і розуміння. Я писав не про таких. Я писав про тих, хто опустившись, знайшов у цьому кайф. І вирішив нічого не міняти.