Найкращу Національну ідею для України можна описати двома словами: економічне зростання. Хоча ні, краще трьома: випереджаюче економічне зростання.

Відразу відповім на: 1. Ей, ти хто такий, щоб своїми руками та й до такого предмету? 2. Яке блюзнірство опускати Національну ідею до рівня мрій про дешеву ковбасу?

З першим питанням мене виручить 34 стаття Конституції України. Це та, яка про свободу думки, поглядів і переконань.

Щодо другого, то в даному контексті коректно говорити не про здешевлення продукту, а про зростання купівельної спроможності. Але це не мета, а скоріше приємний бонус.

Проте, давайте по порядку.

Джерело істини ХХІ століття — Вікіпедія, характеризує Українську національну ідею як таку, що «відображає головні національні інтереси і задає оптимальний напрям розвитку країни, як у сьогоденні, так і на майбутнє. Через існування національних інтересів в політичній, економічній, культурній, побутовій сферах, відповідно національна ідея може існувати в складній синтезній формі як національна (державницька) ідеологія і в субформах — ідея етнічна, зовнішньополітична, культурна тощо». Тож чи не примітивно все звести лише до економіки, вірніше до економічного зростання? Зрештою виникають неприємні асоціації з «базисом і надбудовою» Маркса.

З цими зауваженнями можна було б погодитись, якщо сприйняти економіку спрощено, виключно як сферу матеріального виробництва. В той час, коли насправді в кожній країні економічна система є соціальним, культурним та національним феноменом.

І знову ж, мені можуть заперечити, що економіка в сучасному світі річ глобальна, а її закони універсальні та однаково працюють і в Швейцарії, і в Екваторіальній Гвінеї. То ж «національність» економіки річ умовна.

Але це не зовсім так. Візьмемо для прикладу футбол. Правила одні і ті ж, але ви завжди зможете відрізнити гру Барселони та Мюнхенської Баварії. Це я до того, що не дивлячись на існування безумовних універсальних економічних законів, успішні, зрештою як і провальні економічні моделі в кожній країні мають свою специфіку. Так «китайське економічне диво», можливе лише в Китаї і його пряме копіювання не дасть аналогічного результату в інших країнах.

З іншого боку, що є метою реалізації української Національної ідеї. Смію думати, що побудова української національної, насправді незалежної та сильної держави. Причому «сильна держава» — це держава інституційно спроможна, правова, демократична, з високим рівнем життя, а не в розумінні карально-репресивної здатності та «сильної» автократичної влади.

Все це також є результатом економічного розвитку. І якщо взаємозв'язок економічного розвитку і рівня життя, як мені здається, не потребує додаткової аргументації. То на рахунок решти пунктів необхідно пояснити.

1. Демократія. Реально функціонуюча, а не тільки записана в конституції демократія — це результат розвиненого політичного суспільства. Основою якого в сучасному світі є так званий «середній клас», який насамперед формується під впливом економічних чинників: рівня і джерел доходу, наявності приватної власності тощо.
2. Інституційна спроможність держави. Інституційна спроможність крім усього іншого — це розкіш для «бідного» суспільства, оскільки потребує значних витрат, як для своєї побудови, так і для свого існування.
3. Незалежність. Економічно розвинені держави — самодостатні. Вони не стають колоніями (в сучасній інтерпретації цього терміну), здатні фінансувати свій захист, мають ресурс протистояти викликам сучасного світу. Не жертвують частиною суверенітету заради економічних чи безпекових допомог і гарантій.
4. Національна ідентичність. Вона хоч і не є прямим результатом економічного розвитку, але за його умов утверджується і розвивається набагато краще. Починаючи від збереження національної історико-культурної спадщини, коли, скажімо старі фортечні мури не розбираються жителями навколишніх сіл на будівельні матеріали, а реставруються. Закінчуючи популяризацією національної історії та мови через масову культуру: кіно, музика, література. І найголовніше в даному контексті: економічний розвиток дозволяє зберегти в країні тих, хто є і може стати носіями національної ідентичності — її жителів.

Кожен з перерахованих пунктів не тільки є результатом, але сам по собі може прискорювати подальший економічний розвиток країни. Враховуючи те, що ми дуже довго стояли на місці, в той час коли більшість йшла вперед, прискорення нам не завадить. Скоріше, воно нам життєво необхідне.

Країні необхідне випереджаюче економічне зростання.