Цьогорічний концерт гуту Океан Ельзи на День Незалежності з нетерпінням чекають не тільки прихильники таланту Святослава Вакарчука. Весь український політичний бомонд напружився: «піде, чи не піде у президенти»?

Фактично легкий тремор в наших політичних топів почався після «Розмови про важливе», відео яке записав Вакарчук в грудні 2017 р.

Тоді це багато ким було сприйнято, як сигнал про президентські амбіції автора. Щоправда, він це заперечив, хоч і не дуже переконливо.

З цього часу «тема» зависла в повітрі, а Вакарчука в парі із Зеленським почали регулярно включати в різноманітні рейтинги кандидатів на найвищу посаду в українській владі.

Прикметно, що без будь-яких старань, і перший, і другий показують непогані результати. А їх критика, в основному базується на їх професії. Мовляв, шоумен – не може бути добрим президентом. Хоча вітчизняний емпіричний досвід показує, що представники таких солідних професій, як: бухгалтера, інженери, а також успішні бізнесмени та просто «крепкі хазяйствініки», так і не стали українським Вацлавом Гавелом.

І я вже не буду про те, що ці двоє є прикладом людей, «які самі себе зробили» та можуть пояснити походження кожної заробленої гривні.

Історія «Вакарчук vs президентське крісло» набула нового імпульсу після виходу синглу «Скільки нас», з обкладинкою віддалено схожою на бюлетень для голосування

І знову почалось бродіння в масах: що це, тонкий тролінг, збіг чи дійсно натяк на прийняте рішення? Гриценко навіть поспішно заявив про готовність об'єднуватись з Вакарчуком на майбутніх виборах.

Тим часом Святослав тримає паузу. Можливо він, як адекватна людина, раз сказавши «ні», вирішив, що цього достатньо. Можливо, до останнього зважує, розуміючи, що у випадку балотування від його принципі бездоганної репутації може нічого не залишитись.

Що хочеться сказати у підсумку. Я дуже б хотів, щоб на цих виборах ми мали єдиного адекватного проукраїнського кандидата проти Петь/Юль і всієї тієї фсбешної тусовки типу «опоблоки і Ко». Але, якщо в, скажімо так, умовних Гриценків/Садових та десятка інших більш прогресивних, але не менш амбітних потенційних кандидатів, не стане волі і розуму об'єднатись, прізвище Вакарчука в бюлетені на виборах було б точно не зайвим.

Чи може співак бути добрим президентом? Як переконливо показують тисячоліття людської історії: завжди щось буває вперше.