Часи вибору пройшов, настав час очікування.

Вся країна чекає (хто із нетерпінням, а хто із злорадством), коли ж Верховна Рада розродиться датою інавгурації новообраного президента. Експерти всіх мастей та калібрів, а також простий люд, гадають, про призначення «президентських» міністрів та достроковий «дембель» народних обранців.

Але поряд з тим, незаслужено мало говорять про те, що в не меншій мірі, ніж урядові призначення та взаємовідносини із Радою, впливатиме на ККД діяльності нового президента. Я маю на увазі призначення «на місцях».

Так, я вже чую багатоголосий хор тих, хто заявить: «як можна прирівнювати загальнонаціональний масштаб до місцевої тематики». Але я заперечу. Немає таких світлих і прогресивних починань, які б не розбились об граніт саботажу та небажання змін місцевої елітоньки.

До слова, хочу звернути вашу увагу на те, що поіменний склад місцевої чиновницької знаті дуже інертний до змін. Це там у Києві, що не вибори – то докорінні ротації. А в провінціях здебільшого міняються лише пару титульних осіб, решта ж стоїть, як залізобетон на вітрі, бережно оберігаючи ніжно виплекані схеми та відкати.

Зберігати такий статус-кво набагато простіше. Не потрібно одразу морочитись з добором великої команди для кожної із областей. Достатньо пару призначень. В свою чергу призначеним «намісникам» легше домовитись та провести косметичні ротації, ніж конфліктувати із вже усталеними чиновництвом.

Якщо новобраний президент все ж дотримається свого слова в повній мірі і почне докорінно оновлювати всю владну вертикаль, а це тисячі призначень по всій Україні, він неодмінно стикнеться із жорстким кадровим дефіцитом. Тут одразу посиплються пропозиції «досвідчених професіоналів», що за відсутності альтернатив поверне систему в попередній стан.

Патова ситуація скажете ви. А я візьму на себе сміливість заперечити.

Громадянське середовище в Україні, зокрема і в регіональному аспекті, за останніх кілька років продемонструвало настільки якісний розвиток, що здатне, при бажанні, згенерувати якісні та кваліфіковані команди на місцях. Серед громадських організацій та ініціатив, вже зараз є чимала кількість різнопланових експертів, громадських діячів, які мають за плечима успішні історії реалізації різноманітних проектів. Проектів, що спричиняли значні локальні та навіть національні якісні зміни.

Головне, щоб це середовище досягнуло на кінець консенсусу та розуміння: настав час діяти, формувати команди і брати на себе відповідальність. Руйнувати схеми договорняків, як єдиного принципу формування представництва центральної влади на місцях.

Наївно. Може й так, але це чи не єдиний шанс.

Коментарі доступні тільки зареєстрованим користувачам

вхід / реєстрація