До зустрічі в Женеві більшість експертів не висувало надмірних очікувань. «Нудний саміт з сірим порядком денним», «констатація позицій та окреслення протирічч». Так його називали.

І в цій частині зустріч двох президентів виправдала експертні очікування. Проривів немає, справжніх точок дотику теж. А, отже, швидкої «розрядки» та «перезавантаження відносин» не буде. Для України вже це — добре.

Вашингтон цікавить кілька питань, критично важливих для адміністрації Байдена: стратегічна стабільність, недопущення пустот в глобальній безпеці, стримування Китаю та кібербезпека. Всі інші — дотичні. Росія як така та її амбіції лише додаток до глобального порядку денного.

Сухим залишком зустрічі стало відновлення комунікації між Вашингтоном та Москвою, яка фактично була згорнута протягом останніх кількох років. Путін вперше з 2018 року дав інтерв'ю американським ЗМІ. Сторони домовилися про повернення послів та відновлення повноцінної роботи дипломатичних місій.

Байден очікувано використовував формулу «можна одночасно йти та жувати гумку»: критикувати партнера але співробітничати з ним у певних питаннях.

Я погоджуюсь з Павлом Щеліним, що Путін чітко розмежовував питання реалполітики та «релігійну війну Заходу» у вигляді розмови про цінності. Про реалполітку, фізичні речі президент РФ готовий говорити, а цінності — залиште за дверима переговорів.

Крім того, попри слова Байдена про цінності та «рішучу відповідь Росії за порушення прав людини чи за відновлення масштабних військових дій проти України», Білий Дім, насправді, має мізерний інструментарій для такої відповіді і ще меншу політичну волю.

Ще одним важливим аспектом саміту стала тема Китаю. Для розуміння сподівань Вашінгтону у протидії зближенню між Пекіном та Москвою варто ознайомитися з статтею "China and Russia"s Dangerous Convergence«, яка була опублікована на початку травня цього року в журналі Foreign Affairs. Однією з авторів цього тексту є Андреа Кендалл-Тейлор, яку вважають близькою людиною, яка відповідає за формування політики Білого Дому у Євразії.

У США є сподівання, що рівень протиріч між РФ та КНР не дозволяє їм створити стійкий віськово-політичний альянс. Проте, тактичні зближення в економічних питаннях, енергетиці та технологічна взаємодія шкодять інтересам США.

Байден намагається „продати“ Путіну „китайську загрозу“ в обмін на поступки в Центральній Азії, Близькому Сході та Україні. Тому заява президента США про необхідність виконувати букву „мінських паперів“ так нас, українців, непокоїть.

Але є ще одна особливість розмови Байдена з Путіним.

Президент Росії діяв у Женеві як лідер КНДР Кім Чен Ин на зустрічі з Трампом в 2018 році. Російський диктатор намагався „продати“ Байдену як „поступки“ речі, реалізація яких потребує довгого часу.

Путін, як і Ким Чен Ин, цілком можуть собі дозволити горизонт „випробування довірою“ в 10 і більше років, а ось Байден – ні. В нього електоральний цикл починається вже в 2022 році.

Як сказав один ватний персонаж, байдени та трампи для України перемінні, а ось Путін в найближчі 10 років Києву гарантований.

Нам потрібно навчитися з цим жити та протистояти йому, навчитися жити в умовах війни та управляти безпековими ризиками. А ще нам варто балансувати між цінностями і реалполітикою. Як тільки ми скотимося в одну з цих сфер – нас з'їдять та розміняють.

Проте це такі тонкі речі, що на нашій банковій їх нікому пояснювати…