Як ми і попереджали, Рєзніков та Єрмак продовжують тягнути тему «консультаційної ради».

Від сьогодні в роботі політичної підгрупи Тристоронньої контактної групи з врегулювання російсько-українського конфлікту на Донбасі беруть участь так звані «представники спільноти переселенців».

Мова йде про блогерів Дениса Казанського, Сергія Гармаша, а також лідера «луганського земляцтва» Вадима Горана та відомого луганського лікаря Константина Лібстера.

Українська сторона заперечує, що це «прямий діалог» з ОРДЛО і створення «консультаційної ради», у той же час російські окупаційні адміністраціі говорять про початок «прямих консультацій».

Як би Єрмак з Рєзніковим, а тепер і ці «представники переселенців», не виправдовували їх присутність в політичній підгрупі ТКГ, Київ фактично сам увійшов у пастку «діалогової платформи», яка легітимізовує окупаційні адміністрації та виводить Росію з категорії «сторони конфлікту — сторони учасника ТКГ» в статус «особливого посередника».

Попри те, що поки не зрозуміло в якому статусі в політичній підгрупі перебувають «переселенці», можна очікувати досить швидку їх інституалізацію.

Вже кілька міжнародних організацій, які займаються миротворчою тематикою, анонсували на кінець літа івенти «дипломатії другого плану», в яких візьмуть участь «експерти з двох сторін (від Києва та ОРДЛО), залучені до переговорного процесу у Мінську».

У цьому контексті важливо зазначити, що прізвища учасників-переселенців не грають жодної ролі, як і їхні «політичні переконання».

Історія з «діалоговою платформою», як би її не називав Рєзніков чи Казанський, є «пасткою 22», де будь-який крок української сторони є втратами та поступками ворогу. Це питання системне, а не персоналій.

Я розумію, що деяким колегам стало затісно в ніші блогерів і захотілося спробувати себе у великій політиці, але участь у такій сумнівній справі як «прямий діалог» з окупаційними адміністраціями не додасть до карми, скоріше навпаки.