6 березня 2026 року в Києві відбувся міжнародний експертний круглий стіл «КОРЕЙСЬКИЙ ФРОНТ. ЯК БЕЗПЕКА НА КОРЕЙСЬКОМУ ПІВОСТРОВІ ВПЛИВАЄ НА УКРАЇНУ». Ініціатором проведення заходу є Лабораторія протидії дезінформації Київського національного економічного університету ім. Вадима Гетьмана, Лабораторія кореєзнавчих студій Центру досліджень проблем громадянського суспільства, проєкт «Корейські Хроніки», за підтримки тренінгового центру Resources-Studio. 

До участі були запрошені провідні дослідники регіону, кореєзнавці, політологи, лінгвісти, фахівці у сфері міжнародних відносин, безпеки, представники органів влади, аналітичних центрів, академічних установ з України, Польщі та Республіки Корея.

Питання до обговорення:

• Військова співпраця РФ та КНДР як екзистенційний виклик для України: загрози та механізми протидії?
• Корейський півострів як другий фронт: як ескалація навколо КНДР впливає на перебіг та завершення війни в Україні? 
• Глобальний вимір співпраці «осі» Москва–Пхеньян: синхронізація гібридних загроз. Як узгоджуються дії Росії та КНДР в інформаційній війні? 
• Внутрішня стабільність КНДР та її зовнішня агресивність: чи є зв'язок з українським контекстом? 
• Сценарії майбутнього: чи можливе відновлення архітектури безпеки в регіоні без врахування українського фактора? 

Як зазначила керівник проєкту Лабораторія кореєзнавчих студій ЦДПГС, співкоординаторка проєкту «Корейські Хроніки» Надія ПІДЧЕНКО, коли ми аналізуємо безпекову архітектуру Східної Азії, наш погляд часто фокусується на кількісних показниках: потужності ядерних боєголовок, частоті запусків балістичних ракет чи дислокації військових контингентів. Проте за фасадом мілітарної напруги на Корейському півострові вже понад сімдесят років триває інша війна — без жодного пострілу, але з тектонічними наслідками. Саме тому ми часто чуємо про «холодні війни», які ще називають інформаційними. Вони не менше впливають на свідомість людей і політичну динаміку, не менш ефективно, ніж відкриті бойові дії. Інформаційна війна на Корейському півострові сьогодні є багатовимірним конфліктом, де радіоефіри, кібератаки та культурна експансія існують поруч із класичною дипломатією. Ми маємо розуміти, що це не просто обмін пропагандою — це боротьба за легітимність у світі, де інформація стала таким же фактором національної безпеки, як і протиракетний щит.

На думку Олексія ПОЛЕГКОГО (Assistant Professor The Institute of Political Science and Public Administration The John Paul II Catholic University of Lublin, Poland Non-Resident Fellow, Petrach Program on Ukraine IERES, George Washington University) країни Південно-Східної Азії намагаються знайти нові можливості для зміцнення своєї безпеки створюючи нові партнерства та переосмислюючи старі. Одним з ключових акторів в цьому регіоні стає Японія. Для Південної Кореї зараз саме Японія стає одним з основних партнерів.

Доктор політичних наук, завідувач Навчально-методичного центру кореєзнавства, професор кафедри східної культури і літератури Київського столичного університету імені Бориса Грінченка КАН ДЕН СІК вказав, що в питанні міжкорейського діалогу в останні роки відбулися тектонічні зміни. Північна Корея ввела у свої законодавчо-нормативні документи визначення Південної Кореї як державу-ворог та на законодавчому рівні закріпила статус ядерної держави за КНДР. На сьогодні перемовини про денуклеаризацію КНДР взагалі варто виключити з порядку денного, оскільки Пхеньян їх не вестиме. В лютому 2026 року під час 9-го з'їзду ТПК закріпив незворотній ядерний статус. Власне – це вплив війни в Україні. Ядерна зброя – це щит режиму Кім Чен Ина. 

У внутрішній політиці – формування нової еліти країни, укріплення дисципліни та посилення ідеологізації суспільства. Кім Чен Ин повертається до багатьох ідей свого діда Кім Ір Сена, відмовляючись від спроб лібералізації економіки та ринкових експериментів. Кім Чен Ин хоче провести прискорену економічну модернізацію країни на основі мобілізаційних алгоритмів та розвитку технологічних проривів та запозичень. 

У доповіді к.і.н., доцента Кафедри політичних технологій КНЕУ Інни ПОГОРЄЛОВОЇ проаналізовано вплив російсько-української війни на трансформацію безпекової ситуації на Корейському півострові. Війна  стала  каталізатором зміцнення союзницької взаємодії між США, Японією та Республікою Корея, водночас стимулюючи поглиблення співпраці між Росією та КНДР.

У дослідженні простежується еволюція політики Республіки Корея щодо України: якщо після 2014 року Сеул дотримувався обережної позиції та намагався зберігати баланс у відносинах із Росією, то після початку повномасштабної агресії РФ у 2022 році Республіка Корея засудила дії Москви, приєдналася до санкційного тиску та долучилася до міжнародних зусиль із підтримки України. Водночас Сеул і надалі зберігає обережний підхід, зокрема утримується від прямого постачання летальної зброї Україні, прагнучи уникнути подальшої ескалації у відносинах із Росією та КНДР.

Окрему увагу в доповіді приділено ролі Північної Кореї, яка використовує російсько-українську війну для посилення власних міжнародних позицій. Підтримуючи Росію політично та військово-технічно, Пхеньян прагне зміцнити стратегічне партнерство з Москвою, отримати економічні й технологічні вигоди та послабити міжнародну санкційну ізоляцію. Водночас така співпраця створює ризики подальшого розвитку військово-технічного потенціалу КНДР. Наголошується, що поглиблення взаємодії між Москвою і Пхеньяном, а також активізація ядерної риторики Північної Кореї суттєво ускладнюють перспективи денуклеаризації регіону, яка за сучасних безпекових умов видається практично нереалістичною.

Доктор політичних наук, завідувач кафедри політології та соціології Київського столичного університету імені Бориса Грінченка Олексій ЧУПРІЙ висвітлив російсько-північнокорейську співпрацю за останні роки. Зокрема посилилася трудова міграція з Північної Кореї в Росію. У 2024 році. північнокорейської робочої сили у РФ було близько 13 тисяч, у 2025 році — 15 тисяч. Російські очікування: у 2026 році їх може бути 25 тисяч. Зазначив про зростання  потоку російських туристів до КНДР. Він досі невеликий за обсягом, але ексклюзивний для надзвичайно закритої «зони чучхе» і відіграє важливу інформаційну роль. До пандемії 90–95% іноземців у КНДР становили китайці, яким було цікаво подивитися, як вони самі жили у 1960-ті роки, і які приносили північнокорейській економіці до 200 млн доларів щорічно. Тепер левову, фактично ексклюзивну частку становлять російські туристи, яким презентують екзотику за маршрутами, що не змінюються десятиліттями. Громадянам інших країн, можливо за невеликими винятками, в'їзд заборонений. За офіційними російськими даними, у 2024 році КНДР відвідали менше тисячі росіян, за результатами 2025 року їх може бути більше ніж п'ять тисяч.

Доцент кафедри міжнародних відносин та суспільних комунікацій Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Іван ОСАДЦА спільно зі студенткою 4 курсу освітньої програми «Міжнародна інформація» ЧНУ Марією ДАРІЙ презентували доповідь «Участь КНДР в українсько-російській війні очима Південної Кореї». У виступі дослідники зосередилися на тому, як у Республіці Корея сприймають залучення КНДР до війни проти України та які акценти домінують у публічному й медійному дискурсі, зокрема через матеріали провідних мовників і найвпливовіших інформаційних майданчиків країни.

Було проаналізовано, як у Республіці Корея формується порядок денний щодо участі КНДР у війні, розглянуто роль провідних мовників, ключових друкованих видань і новинних агрегаторів, які загалом транслюють подібні наративи, відрізняючись переважно тональністю та окремими нюансами. Окремо висвітлено дипломатичний і безпековий контекст, зокрема публічні обговорення на міжнародних майданчиках, а також гуманітарно-правові аспекти (включно з позиціями щодо нерозголошення ідентифікаційних даних північнокорейських військовополонених). За даними Gallup Korea, 73% респондентів вважають посилення військової співпраці між КНДР і Росією загрозливим, а 66% підтримують передусім немілітарні формати допомоги Україні.  У підсумку автори наголосили, що в Південній Кореї співпрацю Москва – Пхеньян переважно трактують як чинник зростання ризиків для безпеки на Корейському півострові та додатковий виклик для міжнародної безпекової ситуації.

Офіцер ЗСУ, речник Командування Штурмових військ Олексій СВИНАРЕНКО підкреслив, що північнокорейські військові, які брали участь у бойових діях на Курщині проти ЗСУ є елітними підрозділами ЗС КНДР. Вони є вкрай ідеологізовані, їх мізки перепрошиті пропагандою, що підтримує мотивацію битися до кінця та не здаватися в полон. Попри те, що північнокорейські підрозділи зазнали значних втрат – до 6 тис вбитими та пораненими, ми змогли взяти в полон лише двох північних корейця. Вони стійкі до втрат. Військові КНДР досить адаптивні та навчаються новим тактичним прийомам бою в режимі реального часу. Наявність у КНДР військ, які отримали такий досвід ведення новітнього типу війни, суттєво змінює ситуацію в регіоні, зокрема в можливому гіпотетичному військовому конфлікті з Південної Кореї. Якщо раніше ставка в КНДР робилася на ролі артилерії в протистоянні Сеулу, то зараз північнокорейська стратегія вже містить значну роль БПЛА.  

Політичний експерт, фахівець з проблематики Корейського півострова, кандидат філософських наук, політолог Антон ФІНЬКО зазначив, що в аналізі функціонування політичної системи КНДР не можна нехтувати глибоко ідеологічного характеру цієї держави. Нещодавно відбувся IX з"їзд правлячої партії. Він, може, напевне, розглядатися як такий, що підтвердив лінію на ідеологічні та політичні зрушення в КНДР, які далися взнаки після попереднього вищого форму правлячої партії й були зафіксовані політологами (остаточний вихід першої особи із тіні предків; значно притлумлена вага промілітарної доктрини "Сонгун", звідки випливає зміцнення ролі партійного апарату як ядра політичної системи в умовах. А втім, водночас асигнування на військові цілі  та ВПК зберігають чільне місце та усіляко заохочується розробка нових озброєнь; помітне прагнення одночасно інтенсифікувати цивільне житлове будівництво;  поступовий перехід керма влади до молодшого покоління; акцент на ідеологічній лінії "пріоритету мас" та  політики "розвитку периферії 20 х 10", посилення ідеологічного контролю тощо). Згідно із аналізом політичних систем на кшталт північнокорейської, здійсненої С.Гантінґтоном у його фундаментальній праці "Політичний порядок у мінливих суспільствах", в їхній рамках усталення ролі правлячої партії як логічного й панівного осередку політичної системи може бути чинником підвищення рівнів інституціоналізації, керованості та інтеграції соціуму. А проте, радянський досвід свідчить, що панування партійного апарату, навпаки, може виявитись  і  крихким через те, що останній  безпосередньо не має справу із матеріальними чи військовими ресурсами, на відміну від господарчих, військових та поліцейських відомств.

Доктор соціологічних наук, професор, Інститут соціології НАН УкраїниПавло ФЕДОРЧЕНКО-КУТУЄВ у своєму виступі продемонстрував релевантність підходів історичної соціології до пояснення виникнення і динаміки держави, що сприяє розвитку, яскравим прикладом якої є Південна Корея. Агресія росії проти України показує, що обороноздатність країни вимагає не лише інноваційних технологій, але й "класичної" індустріальної потуги, подача війна росії проти України демонструє використання технологій різних епох від першої світової війни до "віртуального".

Олег ЧЕСЛАВСЬКИЙ, публіцист, незалежний аналітик та історик, зазначив, що його КНДР цікавить передусім як лабораторія тоталітаризму в чистому вигляді: КНДР — це герметично закапсульований ідеологічний концтабір, який у такому стані функціонує вже майже вісімдесят років. Але найнебезпечніше те, що цей експеримент більше не є унікальним — саме його архітектуру сьогодні цілеспрямовано відтворюють і в КНР, і в Росії. Тому корейське питання — це не регіональна екзотика, а дзеркало, в якому ми бачимо можливе майбутнє для всього простору від Владивостока до Калінінграда. 

Саме такі круглі столи — де корейський та український контексти розглядаються як єдина безпекова система — сьогодні є критично важливими: Захід досі сприймає Пхеньян як регіональну аномалію, не розуміючи, що це випробувальний полігон для моделей контролю, які вже експортуються на захід від Уралу. Для України зрозуміти, як працює ця система — означає зрозуміти природу ворога, з яким ми наразі воюємо.

У своєму виступі я зосередився на темі, яка, здається, ще не стала мейнстримом: КНДР сьогодні — це одна з найнебезпечніших кіберармій світу, і герметична ізоляція режиму парадоксально стала його силою, а не слабкістю. Це треба розуміти і Україні, і Заходу.

Дослідниця проблем міжнародної безпеки, студентка 4 курсу ОП "міжнародні відносини" КНУ ННІМВ Анна БЄЛИШЕВА зазначила, що російсько-південнокорейська військова співпраця хоч і не є вирішальним фактором, проте має значний вплив на перебіг війни в Україні, оскільки вона розширює конфлікт за межі регіонального протистояння. Завдяки масовим поставкам ракет, артилерії і боєприпасів з боку КНДР, росія має змогу підтримувати інтенсивність війни та частково компенсувати виснаження власних ресурсів. Натомість Північна Корея отримує економічні ресурси, політичну підтримку та доступ до військових технологій, що великою мірою прискорює розвиток її ракетних програм. Така співпраця підриває санкційний режим, встановлений Радою Безпеки ООН щодо заборони експорту Північній Кореї озброєнь, протистоїть ліберальному міжнародному порядку та підриває стабільність міжнародної системи безпеки.

Як зазначив завідувач Лабораторії протидії дезінформації КНЕУ, директор Центру досліджень проблем громадянського суспільства Віталій КУЛИК, ситуація навколо КНДР створює для України дилему стратегічної уваги. З одного боку, потенційна ескалація в Корейській протоці загрожує відволіканням військових та політичних ресурсів США та їхніх союзників від підтримки України, оскільки Індо-Тихоокеанський регіон є пріоритетним для Вашингтона. З іншого боку, Пхеньян свідомо використовує війну в Європі як "димова завіса" для прискорення власної мілітаризації, проведення випробувань та посилення тиску на Сеул. Така синхронізація дестабілізації в Європі та Азії є частиною гібридної стратегії автократій. Для України важливо не допустити "конкурентної підтримки" — світ має демонструвати, що здатен стримувати агресію одночасно на двох театрах, не жертвуючи жодним із них. 

Війна в Україні кардинально змінила оптику сприйняття Корейського півострова глобальними гравцями. Для Китаю посилення зв'язки Москва-Пхеньян створює ризик втрати контролю над північнокорейським сателітом. Для Японії та Республіки Корея це — прямий імпульс до посилення власної обороноздатності та тіснішої координації з НАТО. Україна має використати "корейське питання" як важіль дипломатичного тиску на РФ. Ми повинні запропонувати світу бачення, де відновлення територіальної цілісності України є невід'ємною частиною глобального порядку, який також гарантує стабільність на Корейському півострові. Безпека в Європі та Азії неподільна, і жоден новий безпековий архітектурний проєкт у регіоні неможливий без урахування українського досвіду стримування агресії та без участі України в обговоренні глобальних загроз.

Участь взяли Маргарита СМИК (співкоординатор проєкту "Корейські Хроніки", Республіка Корея), Крістіна АРТЕМ'ЄВА (тренінговий центр Resources-Studio), Юрій КОНОВАЛЬЧУК (громадський діяч, автор та телеведучий аналітичних програм), Віктор КОРЕНІВСЬКИЙ (політичний експерт, блогер), Віра ГАПОНЕНКО (доктор політичних наук, завідувачка Кафедри політичних технологій КНЕУ), Тетяна НІКОЛАЄВА (професор Кафедри політичних технологій КНЕУ), Олександр ТОПЧІЙ (старший викладач Кафедри політичних технологій КНЕУ), Ольга НАУМЕНКО (доцент Кафедри політичних технологій КНЕУ), Наталя ЧУБУР (доцент Кафедри політичних технологій КНЕУ), Андрій КРУГЛАШОВ (к.п.н., доцент, Національний університет "Київський авіаційний інститут"),  Олександр БУРЯЧЕНКО (керівник проєкту TransCaspianUA),  Ігор ЧАЛЕНКО (голова Центру аналізу і стратегій), Петро ОХОТІН (військовий ЗСУ, політичний експерт), Вікторія ДУБАС (експерт Лабораторії протидії дезінформації КНЕУ), Ярослав БОСНЯК (заст.директора Буковинського центру реконструкції та розвитку (Чернівці), Артем СЛОБОДЯНИКОВ (експерт проєкту  TransCaspianUA), Ілля СТУКАЛО (експерт проєкту TransCaspianUA), Олена БОРДІЛОВСЬКА (дослідниця історії, політики і культури Індостану, фахівчиня в галузі індології та міжнародних відносин у Південній Азії), Олександр ПАСІКУН (експерт проєкту TransCaspianUA), студенти та викладачі вишів.

ВІДЕО

https://www.youtube.com/watch?v=qgQHZtbI28g

#КорейськіХроніки #ЦДПГС #КНЕУ #кореєзнавчіСтудії #КНДР #війна #Україна #росія #КімЧенИн #SPILNOtv

автор – відділ страткомунікацій ЦДПГС