Сьогодні для багатьох очевидно, що відновленню колишня модель державності в Україні не підлягає. Виникне нова політико-правова архітектура. Тому, триматися за старі інститути, Конституцію 1996 року, закони мирного часу не має жодного сенсу. Навіть, коли закінчиться війна, надзвичайний стан в політичній та економічній сфері продовжиться. І старі форми врядування не будуть здатні впоратися з викликами. Ми пропонуємо помислити деякі аспекти, які варто враховувати в картині близького майбутнього України.

1) ЗБРОЯ І ГРОМАДЯНИ. Важливим питанням повоєнної організації життя стане наявність організованих та озброєних людей. Якщо хтось вважає, що вдасться їх легко роззброїти, то вони дуже помиляються. Логічним рішенням є не лише дозвіл на володіння вогнепальною зброєю у мирний час, але й формування озброєної народної самооборони та обрання місцевими жителями шерифа для підтримки громадського порядку. Ймовірно, що шерифами та його помічниками стануть нинішні командири та члени тероборон. Це структуріонарії на місцях.

2) НАРОДНА АРМІЯ. Ми вже у декого читаємо ідеї про те, що «патріоти зі зброєю після перемоги повинні взяти владу у свої руки та навести порядок». Така спокуса може з'явитися не лише у політиків, але й у військових, силовиків. Вони рятують країну, герої оборони, тому і влада має бути в них. Але, ніякого «просвітленого авторитаризму» в Україні бути не може через неприйняття такої моделі народом. Дорослому суспільству, тим більше озброєному, не потрібен фюрер. Й хунта йому не потрібна. Йому потрібна народна армія.

Людина в формі – це не безкоштовний проїзд в маршрутці та земельна ділянка. Це твій брат, син, дочка, сусід. Армія має перестати бути «десь там». Вона має стати тим що «поряд, разом з тобою». Наприклад, загальний військовий обов«язок, як базове навчання навичкам поводження зі зброєю та знайомство з військовою справою; політичні та матеріальні стимули професійним військовим; система постійних вишколів та підготовки резервістів і тероборони; механізми громадського контролю тощо.

А можна піти ще далі, конституційно передбачити участь військових в майбутній архітектурі влади. Після війни ЗСУ стане політичним суб'єктом з величезним кредитом довіри. Право законодавчої ініціативи, можливість вето на рішення, які стосують оборони та безпеки для комітету начальників штабів... Як вам такий варіант?

3) СПРАВЕДЛИВІСТЬ. Запит на справедливість у суспільстві посилювався всі роки після Майдану. До війни він так і не був задоволений. В повоєнній Україні питання необхідно вирішити. Це не про антикорупційні інституції та судову реформу. Це про ліквідацію бази для корупції та реставрації олігархіноміки.

У цьому контексті структуралії могли б вирішити такі питання:

• націоналізація та деприватизація активів;
• прозорість та підвищення ефективності антимонопольного механізму;
• виявлення та жорстке покарання за розкрадання бюджетних коштів та іноземної допомоги;
• швидкі вироки за саботаж та крадіжку загального блага;
• запровадження компетентнісного підходу та оцінки фахової спільноти кадрів, які розпоряджаються загальними ресурсами;
• прозорість та громадянський контроль, тощо.

4) ТУРБОТА / САМООРГАНІЗАЦІЯ. Доросле суспільство не потрібно оберігати та опікуватися ним. Йому потрібно дати свободи та права. Ініціативи в сфері турботи про окремі категорії вразливих громадян, там де держава відмовилася з різних причин від своєї „захисної“ функції, показали, що волонтери та благодійні фонди здатні цілком взяти на себе цей функціонал.

Не потрібно захищати здоров„я там, де медична та пацієнтська спільноти можуть домовитися. Не варто захищати малозабезпечених, якщо ви даєте їм ладну/республіканську частку.

Поговоримо про це? Пишіть у особисте, в коменти.

З циклу «Листи з #Ашраму» 16 березня 2022